Колібрі-німфа меридський
| Колібрі-німфа меридський | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Heliangelus spencei (Bourcier, 1847) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Trochilus spencei Heliangelus amethysticollis spencei Heliangelus clarisse spencei | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-ні́мфа меридський[2] (Heliangelus spencei) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Венесуели. Вид названий на честь британського ентомолога Вільяма Спенса[en][4]. Раніше вважалися конспецифічними з аметистовим колібрі-німфою, однак був визнаний окремим видом.
Довжина птаха становить 10-11 см. У самців верхня частина голови темно-зелена, верхня частина тіла зелена, блискуча, над дзьобом вузька блідо-блакитна пляма, за очима невеликі білі плями, скроні чорнуваті. На горлі і верхній частині грудей є блискуча пурпурова пляма, пера на ній мають рожеві краї. Ця пляма окаймлена знизу білою смугою. Решта нижньої частини тіла охриста або блідо-охриста, поцяткована округлими зеленими плямами. Центральні стернові пера темно-зелені, крайні стернові пера чорнуваті, іноді з блідими кінчиками. Дзьоб прямий, чорний.
У самиць чорнувата пляма на горлі менша, горло темно-бордова, пера на ньому мають білі і зелені краї. Нижня частина тіла більш охриста, пляма на ній менша. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць.
Меридські колібрі-німфи мешкають в горах Кордильєра-де-Мерида в штаті Мерида на заході Венесуели. Вони живуть на чагарникових узліссях вологих гірських тропічних лісів, на порослих чагарниками лісових галявинах і на високогірних луках парамо. Зустрічаються на висоті від 1800 до 3600 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя.
Меридські колібрі-німфи живляться нектаром квітів, а також комахами, яких ловлять в польоті. Захищають кормові території, багаті на нектар. Шукають їжу на висоті до 6 м над землею. Гніздо чашоподібне, робиться з тонких рослинних волокон і моху, підвішується під листом, що закриває його від дощу. В кладці 2 яйця.
- ↑ BirdLife International (2016). Heliangelus spencei: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 01 листопада 2022
- ↑ Heliangelus spencei у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 листопада 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 361. ISBN 978-1-4081-2501-4.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |