Ластівка австралійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Hirundo neoxena)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ластівка австралійська

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Ластівкові (Hirundinidae)
Рід: Ластівка (Hirundo)
Вид: Ластівка австралійська
Hirundo neoxena
(Gould, 1842)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище: Hirundo neoxena
Віківиди: Hirundo neoxena
ITIS: 560475
МСОП: 22712294
NCBI: 317132
Fossilworks: 368910

Ластівка австралійська[2] (Hirundo neoxena) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Поширений в Австралії та Новій Зеландії.

Поширення

[ред. | ред. код]

Батьківщиною виду є південні та східні регіони Австралії. У 1950-х роках ластівка австралійська з'явилася та почала гніздуватися в Новій Зеландії. Східні популяції переважно мігруючі, зимують у північній Австралії. Західні птахи та птахи Нової Зеландії ведуть переважно осілий спосіб життя. Мешкає в різноманітних середовищах існування, переважно на відкритих територіях, штучних галявинах або в міських середовищах, але не в пустелі чи густих лісах.

Довжина його тіла становить 15 см. Має металеве синьо-чорне оперення зверху та біле черево знизу. Його груди, горло і морда коричневі. Хвіст довгий і роздвоєний.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Раціон складається з комах, яких птах ловить на польоті. На відкритих місцях часто літає низько. Гніздо відкрите, чашоподібне, будується обома партнерами. Кладка складається з 3-5 яєць. Обоє батьків вигодовують дитинчат, які залишають гніздо протягом 2-3 тижнів. Часто буває два виводки за один сезон.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:

  • H. neoxena carteri — південно-західна Австралія.
  • H. neoxena neoxena — південно-центральна та східна Австралія, Тасманія, Нова Зеландія та навколишні острови.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2017). Hirundo neoxena: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 19 січня 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.