Очікує на перевірку

Джеймс Браун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з James Brown)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Браун.
Джеймс Браун
англ. James Brown
Основна інформація
Повне ім'яангл. James Joseph Brown
Дата народження3 травня 1933(1933-05-03)[1][2][…]
Місце народженняБарнвелл, Південна Кароліна, США або Огаста, Джорджія, США[4]
Дата смерті25 грудня 2006(2006-12-25)[5][1][…] (73 роки)
Місце смертіАтланта[6]
Причина смертіпневмонія і серцева недостатність
ПохованняBeech Islandd[7]
Роки активності1945[8] — 2006
ГромадянствоСША[9]
Національністьафроамериканці[10][4]
Професіїавтор-виконавець, співак, композитор, танцюрист, музичний продюсер, політик, піаніст, гітарист, виробник, саунд-дизайнер
Співацький голосбаритон
ІнструментиВокал,
гітара,
бас-гітара,
гармоніка,
ударні,
клавішні
Жанрисоул[11], фанк, Ду-воп, блюз і госпел
ЧленствоJames Brown & The Famous Flamesd
ЛейблFederal, King, Try Me, Smash, People, Polydor, Scotti Bros.
Нагороди
У шлюбі зTomi Rae Hynied, Velma Warrend, Deidre Jenkinsd і Adrienne Rodriguezd
Godfather of Soul (Хрещений батько стилю "соул") – офіційна сторінка артиста
CMNS: Файли у Вікісховищі

Джеймс Бра́ун (англ. James Brown; *3 травня 1933, Барнвелл, Південна Кароліна, США — 25 грудня 2006, Атланта, Джорджія, США) — американський співак, визнаний однією з найвпливовіших постатей у попмузиці XX століття. «Хрещений батько соула»[12], «містер Please Please Please» та «містер Динаміт», як він сам себе називав. За більш ніж 50-річну кар'єру вплинув на розвиток кількох музичних жанрів[13]. Працював у таких жанрах, як госпел, ритм-енд-блюз, фанк.

Браун почав свою кар'єру як співак госпелу в Токкоа, штат Джорджія. Він приєднався до вокальної групи Gospel Starlighters (яка пізніше перетворилася на The Famous Flames[en]), заснована Боббі Бердом, у якій він був вокалістом[14][15]. Вперше з'явився у центрі уваги громадськості наприкінці 1950-х років як учасник гурту The Famous Flames із хітовими синглами «Please, Please, Please» та «Try Me[en]». Його слава досягла свого піка в 1960-х роках з концертного альбому Live at the Apollo[en] та хітових синглів, такі як «Papa's Got a Brand New Bag[en]», «I Got You (I Feel Good)[en]» та «It's a Man's Man's Man's World[en]».

Наприкінці 1960-х Браун перейшов від блюзу та заснованих на госпелі форм та стилів до глибоко «африканізованого» підходу до створення музики, який вплинув на розвиток фанк-музики[16]. До початку 1970-х років Браун повністю встановив фанк-звук після створення групи The J.B.'s[en] з такими синглами, як «Get Up (I Feel Like Being a) Sex Machine» і «The Payback[en]». Він також став відомий піснями соціальної спрямованості, у тому числі хітом 1968 року «Say It Loud – I’m Black and I’m Proud».

Музика спирається на широкий арсенал ударних та духових інструментів, як вокаліст Браун відзначається міцним, виразним голосом. Його вокальна техніка, повна фіоритур і прикрас, робить його найвпізнаванішим з вокалістів соулу. Також Браун вирізнявся екстатичним емоційним сценічним амплуа, що було проявом харизми артиста. Джеймс Браун був дуже плідним творцем — упродовж своєї довгої кар'єри, що тривала з кінця 1950-х до початку 1980-х років, він щорічно випускав по 4 альбоми, а у рекордному 1968 році — 9 альбомів. Його кар'єра була перервана фінансовими та правовими складнощами, які призвели до суперечливого кримінального процесу (ухилення від оподаткування) та ув'язнення[17]. В кінці 1990-х Браун повернувся на сцену, однак він вже не досягав попередньої популярності. Браун продовжував виступати та записувати до своєї смерті від пневмонії у 2006 році[18]. Браун був зарахований в 1 клас Національної зали слави ритм-енд-блюзу у 2013 році як музикант, а потім у 2017 році як автор пісень.

Браун записав 17 синглів, які посіли перше місце в Hot R&B/Hip-Hop Songs[19][20]. Він також є рекордсменом за кількістю синглів, що увійшли до чартів Billboard Hot 100, але не посіли перше місце[21][22]. Браун отримав нагороди від багатьох організацій, а також був включений до Зали слави рок-н-ролу та Зали слави піснярів[23]. В аналізі Джоела Вітберна[en] по чартах Billboard з 1942 по 2010 Браун займає перше місце в списку 500 кращих музикантів[20]. У 2004 році журнал «Rolling Stone» помістив його на сьоме місце у списку найвидатніших музикантів епохи рок-н-ролу. Rolling Stone також назвав Брауна найдосвідченішим музикантом усіх часів[24][25]. Знявся у кількох фільмах.

Дискографія

[ред. | ред. код]
  • 1959 Try Me!
  • 1959 Please Please Please
  • 1960 Think
  • 1961 James Browns Presents His Band
  • 1961 The Amazing James Brown
  • 1961 Night Train
  • 1962 Shout & Shimmy
  • 1962 Tours the U.S.A.
  • 1962 Jump Around
  • 1963 Live at the Apollo (1963)
  • 1963 Prisoner of Love
  • 1964 Pure Dynamite! Live at the Royal
  • 1964 Showtime
  • 1964 Out of Sight
  • 1964 Grits & Soul
  • 1965 Papa's Got a Brand New Bag
  • 1965 James Brown Plays James Brown
  • 1965 Papa's Got a Brand New Bag
  • 1966 I Got You (I Feel Good)
  • 1966 James Brown Plays New Breed
  • 1966 It's a Man's Man's Man's World
  • 1966 Handful of Soul
  • 1966 Mighty Instrumentals
  • 1966 James Brown Sings Christmas Songs
  • 1967 Sings Raw Soul
  • 1967 Live at the Garden
  • 1967 James Brown Plays the Real Thing
  • 1967 Cold Sweat
  • 1968 I Can't Stand Myself When You Touch Me
  • 1968 I Got the Feelin'
  • 1968 James Brown Plays Nothing But Soul
  • 1968 Live at the Apollo (1968)
  • 1968 James Brown Sings out of Sight
  • 1968 James Brown Presents His Show of Tomorrow
  • 1968 Soul Party
  • 1968 A Soulful Christmas
  • 1968 A Thinking About Little Willie
  • 1969 Say It Loud, I'm Black and I'm Proud
  • 1969 Gettin' Down to It
  • 1969 It's a Mother
  • 1969 The Popcorn
  • 1969 Plays Rhythm & Blues
  • 1969 Excitement
  • 1970 Ain't It Funky
  • 1970 Soul on Top
  • 1970 It's a New Day — So Let a Man Come In
  • 1970 Sex Machine (live)
  • 1970 Hey America
  • 1971 She Is Funky Down Here
  • 1971 Hot Pants
  • 1971 Revolution of the Mind (live)
  • 1971 Super Bad (live)
  • 1971 Soul Brother No. 1
  • 1972 There It Is
  • 1972 Get on the Good Foot
  • 1973 Black Caesar
  • 1973 Slaughter's Big Rip-Off
  • 1973 The Payback
  • 1974 Hell
  • 1974 Reality
  • 1975 Sex Machine Today
  • 1975 Everybody's Doin' the Hustle
  • 1976 Get up Offa That Thing (1976)
  • 1976 Bodyheat
  • 1976 Hot
  • 1977 Mutha's Nature
  • 1977 Strangers
  • 1978 Jam/1980's
  • 1978 Take a Look at Those Cakes
  • 1979 The Original Disco Man
  • 1979 Mister Dynamite
  • 1980 People
  • 1980 Hot on the One (live)
  • 1980 Soul Syndrome
  • 1981 Nonstop!
  • 1981 The Third Coming
  • 1981 Live in New York
  • 1981 Special
  • 1982 Mean on the Scene (live)
  • 1983 Bring It On!
  • 1985 Live in Concert
  • 1986 Gravity
  • 1988 I'm Real
  • 1991 Love Over-Due
  • 1992 Universal James
  • 1995 Live at the Apollo 1995
  • 1998 I'm Back
  • 1999 The Merry Christmas Album
  • 2001 Get up Offa That Thing (2001) (live)
  • 2002 Super Bad — Live
  • 2002 Startime Live
  • 2002 In Concert (live)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Lipsitz G. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ а б Southern E. Biographical Dictionary of Afro-American and African Musicians — Greenwood Publishing Group, 1982.
  5. ↑ http://www.nytimes.com/2006/12/26/arts/music/26brown.html
  6. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119125102 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. ↑ https://fr.findagrave.com/memorial/17147643/james-brown
  8. ↑ "Фанк пішов від Джеймса брауна (Trace the birth of funk back to James Brown)". Goldmine Magazine. [1] [Архівовано 2 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. Липень 19, 2012.
  9. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2007.
  10. ↑ BlackPast.org — 2004.
  11. ↑ Montreux Jazz Festival Database
  12. ↑ James Brown – 10 of the best. the Guardian (англ.). 28 жовтня 2015. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  13. ↑ Wiegand, David (26 грудня 2006). JAMES BROWN: 1933-2006 / Godfather of Soul changed music at frenetic pace. SFGATE (амер.). Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 11 лютого 2022.
  14. ↑ The Famous Flames Biography | The Rock and Roll Hall of Fame and Museum. web.archive.org. 25 червня 2012. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 11 лютого 2022.
  15. ↑ James Brown Biography. The Rock and Roll Hall of Fame and Museum. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 11 лютого 2022.
  16. ↑ James Brown. arquivo.pt. St. James Encyclopedia of Pop Culture. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 11 лютого 2022.
  17. ↑ Stephens, Joe (3 квітня 2007). FBI File Recounts James Brown's Side Of '88 Police Chase (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 11 лютого 2022.
  18. ↑ Soul 'Godfather' James Brown dies - CNN.com. web.archive.org. 21 січня 2007. Архів оригіналу за 21 січня 2007. Процитовано 11 лютого 2022.
  19. ↑ Corpuz, Kristin; Corpuz, Kristin (3 травня 2017). James Brown’s Biggest Billboard Hot 100 Hits. Billboard (амер.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  20. ↑ а б Whitburn, Joel (2010). Joel Whitburn presents hot R & B songs, 1942-2010 (вид. 6th ed). Menomonee Falls, Wis.: Record Research Inc. ISBN 0-89820-186-1. OCLC 693324741.
  21. ↑ Cover Story: James Brown - Funk's Founding Father (1933-2006) : Rolling Stone. web.archive.org. 5 травня 2009. Архів оригіналу за 22 лютого 2008. Процитовано 11 лютого 2022.
  22. ↑ Whitburn, Joel (2000). Joel Whitburn's top pop singles 1955-1999. Menomonee Falls, Wisc.: Record Research. ISBN 0-89820-139-X. OCLC 45415812.
  23. ↑ Songwriters Hall of Fame - James Brown Recordings. web.archive.org. 29 червня 2011. Архів оригіналу за 29 червня 2011. Процитовано 11 лютого 2022.
  24. ↑ Stone, Rolling; Stone, Rolling (3 грудня 2010). 100 Greatest Artists. Rolling Stone (амер.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 11 лютого 2022.
  25. ↑ Rock and Roll Hall of Fame and Museum : Hall of Fame : Inductee Detail. web.archive.org. 2 грудня 2006. Архів оригіналу за 2 грудня 2006. Процитовано 11 лютого 2022.

Література

[ред. | ред. код]
  • Peter Shapiro, "James Brown", in Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London: Verso, 2009, pp. 71—76.(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеймс_Браун&oldid=42131166