Яловець смердючий
| Яловець смердючий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Голонасінні (Gymnosperms) |
| Відділ: | Хвойні (Pinophyta) |
| Клас: | Хвойні (Pinopsida) |
| Порядок: | Соснові (Pinales) |
| Родина: | Кипарисові (Cupressaceae) |
| Рід: | Яловець (Juniperus) |
| Вид: | J. foetidissima
|
| Біноміальна назва | |
| Juniperus foetidissima Willd., 1806
| |
| |
Яловець смердючий[1] (Juniperus foetidissima) — вид хвойних рослин родини кипарисових.
В українській науковій літературі зустрічається два варіанти загальної назви: Ялівець смердючий[2][3][4][5] і Яловець смердючий[6]
Країни проживання: Албанія, Вірменія, Азербайджан, Кіпр, Греція, Іран, Ліван, Північна Македонія, Російська Федерація (Краснодар), Туреччина, Туркменістан, Україна (Крим). Росте в середземноморських чагарниках, ялівцево-дубових чагарниках, відкритих соснових лісах та інших хвойних лісах, з Pinus brutia, Pinus nigra, Juniperus excelsa, Juniperus drupacea, Juniperus oxycedrus, Cedrus libani, Abies cephalonica, Abies cilicica, Abies nordmanniana, Quercus ilex, Pistacia lentiscus і т. д. Часто на вапнякових скелях або кам'янистих схилах, або на серпантину або інших кам'янистих основах, в неглибоких ґрунтах. Висотний діапазон становить від рівня моря до 2000 м над рівнем моря. Клімат середземноморський з переходами в більш континентальні внутрішні області, де зими більш сухі й холодні.
Це середніх розмірів дерево, що досягає 6–25 метрів у висоту, стовбур до 2,5 м діаметром. Має від широко конічної до заокругленої або неправильної форми крону.
Листки є двох форм, на неповнолітніх деревах або на пошкоджених гілках вторинного росту голчасті листки 8–10 мм довжиною; на дорослих деревах лускоподібні листки 2–3 мм довжиною. У значній мірі це дводомна рослина з окремим чоловічими і жіночими рослинами, але деякі окремі рослини однодомні з шишками обох статей.
Шишки ягодоподібні, 7–13 мм в діаметрі, синьо-чорні з білуватим восковим нальотом, містять 1–2 (рідко 3) насінини; вони є зрілими за 18 місяців. Чоловічі шишки 2–3.5 мм, проливають свій пилок на початку весни. Насіння яйцювато-кулясте або часто майже напівсферичне, велике, 5–7 мм в діаметрі, блідо-коричневе.
Деякі дуже великі екземпляри, включають в себе: 200 см діаметром і 42 м у висоту тур. Sedir Tabiat Ormani поруч з Елмалі, Туреччина й 462 см діаметром, 27 м у висоту, лісова станція тур. Dokuz Gol; найстарішим вважається дерево «тур. Aslan Ardic» («левовий ялівець»), 347 см діаметром і 25 м у висоту, якому, як повідомляється, 1700 років.
Великі дерева використовувались у минулому для виготовлення товарів тривалого користування, таких як меблі, але використання в комерційних цілях в даний час обмежене. У деяких районах використовують на дрова. Рідкісний у вирощуванні.
Надмірний випас і збільшення частот пожеж можуть бути локальними проблемами. Цей вид зустрічається на кількох природоохоронних територіях. Деякі виключно великі і старі дерева, наприклад на півдні Туреччини охороняються як окремі дерева.
Занесено до Червоної книги України. Охороняють у Кримському природному заповіднику (Центральне лісництво). Заборонено порушення умов зростання, рубки, обрізка гілок, пересадка і підсадка інтродукованих порід.
- The Gymnosperm Database [Архівовано 8 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Яловець смердючий в Червоній книзі України [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Juniperus foetidissima // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Колодяженська Т.І. Проблеми збереження ex situ та in situ ялівця смердючого (Juniperus foetidissima Wild.) в Україні / Т. І. Колодяженська, О. П. Похильченко, Ю. О. Клименко // Рослинний світ у Червоній книзі України: впровадження Глобальної стратегії збереження рослин. Матеріали II Міжнародної наукової конференції (9-12 жовтня 2012 р., м. Умань, Черкаська область). – Київ: ПАЛИВОДА А.В., 2012 – С. 255-256
- ↑ Пахомов О. Є., та ін. "Підсумки інтродукції деревно-чагарникових рослин в арборетумі ботанічного саду дніпропетровського університету." Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. – 2008. – Вип. 16, т. 2. – С. 131–136. PDF [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Дідух, Я. П., Дубина, Д. В., Устименко, П. М., & Вакаренко, Л. П. Зелена книга України/під загальною редакцією члена-кореспондента НАН України ЯП Дідуха–Київ: Хімджест, 2009.-490 с. PDF [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Плугатар, Юрій Володимирович. Екологічні основи збалансованого використання ресурсів лісових екосистем Криму. Diss. спец. 03.00. 16–екологія/ЮВ Плугатар, 2011. DOC [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Шестопалов, Максим Вікторович. "Шкідники агромеліоративних лісових насаджень передгірного Криму Й заходи, що обмежують шкідливість найбільш небезпечних видів."
