Вуховертка прибережна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Labidura riparia)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вуховертка прибережна
Імаго Labidura riparia (Іспанія)
Імаго Labidura riparia (Іспанія)
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Вуховертки (Dermaptera)
Підряд: Forficulina
Родина: Labiduridae
Рід: Labidura
Вид: Вуховертка прибережна (L. riparia)
Labidura riparia
Pallas, 1773 [1]
Посилання
Вікісховище: Labidura riparia
EOL: 596157
ITIS: 186021
NCBI: 50449

Вуховертка прибережна[2] (Labidura riparia) — вид щипавок, поширений по всій Землі, переважно в субтропічних та тропічних регіонах. Поширена лабораторна модель для вивчення поведінки та фізіології комах.

Тіло світло-жовте, червонувате, іноді буре. На передньоспинці та надкрилах розташовані 2 темно-бурі поздовжні смуги. Крила іноді повністю приховані під надкрилами. Середина черевця також темніша, бура. Довжина тіла самців досягає 2,6 см, самиці дрібніші, до 2,2 см.[3]

Ноги світло-жовті, 2-й членик лапки простий, циліндричний, не ширший 3-го членика.

Останній тергіт черевця з волосками, підігнутий донизу, утворює лопать поміж кліщів. Кліщі довгі, розміром близько 3-5 мм у довжину, в самця симетричні, майже прямі, мають зубець посередині внутрішнього краю.[3]

Самці бувають двох морф: дрібної, подібної за розмірами до самиць, та великої, з потужними клішнями.

Антени з 25-35 члеників.[3] Довжина антен складає близько 12 мм.[4]

Генетика та фізіологія

[ред. | ред. код]

Хромосомний набір вуховертки прибережної складає 5 пар автосом, а також 2 X-хромосоми в самиць та X- і Y-хромосоми в самців.[5] У деяких працях помилково вказується набір 2n=14[6], але це пов'язано з невірним визначенням виду.

В основі антен знаходиться спеціальний мускульний орган, який помпує гемолімфу до антени.[4]

Самці вуховертки прибережної мають два пеніси, при цьому для запліднення самиці вони використовують зазвичай лише один правий.[7]

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Зустрічаються у вологих місцинах, поблизу води, на берегах річок.[3]

Вуховертку прибережну з 1970-х років успішно розводять в лабораторіях, через що вдалося встановити багато особливостей їхньої фізіології та онтогенезу. В лабораторних умовах ембріональний розвиток від відкладки яйця до вилуплення личинки триває близько 8 діб, розвиток личинки проходить за приблизно 33 дні, причому самиці та дрібні самці проходять через 5 линянь, а великі самці линяють 6 разів. Середня тривалість життя дорослої особини в лабораторії становить 114 діб.[8]

Самиці охороняють гніздо з яйцями та годують новонароджених личинок впровдовж 2-5 діб після вилуплення. Самиця вирушає на пошуки їжі, а потім знаходить гніздо за залишеним слідом феромонів.[9]

Щипавки цього виду захищаються від хижаків, виділяючи зі слинних залоз суміш пахучих речовин, яка містить сірковмісні речовини, зокрема диметилсульфоксид. Їхній запах нагадує випаровування мертвих тварин та відлякує хребетних хижаків.[10]

Вуховертки прибережні є хижаками, поїдають різноманітних дрібних комах та інших безхребетних, зокрема гусениць та лялечки совок Spodoptera littoralis[en][11], Chrysodeixis includens[en][12], Helicoverpa armigera, Chrysodeixis chalcites[en], Spodoptera exempta[en] і Spodoptera litura[en], вогнівкових Ostrinia furnacalis[en], Crocidolomia binotalis[en] і Chilo suppressalis[en], молі капустяної з серпокрилих солей (група Yponomeutoidea), попелицю Rhopalosiphum maidis[en], цикадку Peregrinus maidis[en] та інших.[13]

Цих комах вражає паразитичний гриб Filariomyces forficulae.[14]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. The Earwig Research Centre - All the names. Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 1 квітня 2009.
  2. Гусєв, В. І.; Єрмоленко, В. М.; Свищук, В. В.; Шмиговський, К. А. (1962). Атлас комах України. Київ: Рад. шк. с. 21. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 7 липня 2020. {{cite book}}: Вказано більш, ніж один |pages= та |page= (довідка)
  3. а б в г Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 98.(рос.)
  4. а б Pass, Günther (1988). Functional morphology and evolutionary aspects of unusual antennal circulatory organs in Labidura riparia Pallas (Labiduridae), Forficula auricularia L. and Chelidurella acanthopygia géné (Forficulidae) (Insecta : Dermaptera) (PDF). International Journal of Insect Morphology and Embryology. 17 (2): 103—112. doi:10.1016/0020-7322(88)90004-9. ISSN 0020-7322. Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2012. Процитовано 24 березня 2018.
  5. Avancini, Rita M. P.; Recco-Pimentel, Shirlei M.; Prado, Angelo P. (2000). Labidura riparia (Dermaptera, Labiduridae) from Brazil. Karyotype and C-banding. CYTOLOGIA. 65 (1): 93—96. doi:10.1508/cytologia.65.93. ISSN 0011-4545.(англ.)
  6. Наприклад, у Asana, J. J.; Makino, Sajiro (1934). The idiochromosomes of an earwig, Labidura riparia. Journal of Morphology. 56 (2): 361—369. doi:10.1002/jmor.1050560209. ISSN 0362-2525.(англ.)
  7. Kamimura, Y. (2006). Right-handed penises of the earwigLabidura riparia (Insecta, Dermaptera, Labiduridae): Evolutionary relationships between structural and behavioral asymmetries. Journal of Morphology. 267 (11): 1381—1389. doi:10.1002/jmor.10484. ISSN 0362-2525.(англ.)
  8. Shepard, W.; Van Waddill; Kloft (16 липня 1973). Biology of the Predaceous Earwig Labidura riparia (Dermaptera: Labiduridae). Annals of the Entomological Society of America. 66 (4): 837—841. doi:10.1093/aesa/66.4.837.(англ.)
  9. Radl, Ruth C.; Linsenmair, K. Eduard (1991). Maternal Behaviour and Nest Recognition in the Subsocial Earwig Labidura riparia Pallas (Dermaptera: Labiduridae). Ethology. 89 (4): 287—296. doi:10.1111/j.1439-0310.1991.tb00374.x. ISSN 0179-1613.(англ.)
  10. Byers, John A. (2015). Earwigs (Labidura riparia) mimic rotting-flesh odor to deceive vertebrate predators. The Science of Nature. 102 (7-8). doi:10.1007/s00114-015-1288-1. ISSN 0028-1042.(англ.)
  11. Ammar, E.-D.; Farrag, S. M. (1974). Studies on the behaviour and biology of the earwig Labidura riparia Pallas (Derm., Labiduridae). Zeitschrift für Angewandte Entomologie. 75 (1-4): 189—196. doi:10.1111/j.1439-0418.1974.tb01843.x. ISSN 0044-2240.(англ.)
  12. Price, James F.; Shepard, Merle (1978). Calosoma sayi and Labidura riparia Predation on Noctuid Prey in Soybeans and Locomotor Activity. Environmental Entomology. 7 (5): 653—656. doi:10.1093/ee/7.5.653. ISSN 1938-2936.(англ.)
  13. Situmorang, J.; Gabriel, B. P. (1988). Biology of Labidura riparia (Pallas) and its predatory capacity on the Asian corn borer. Philippine Entomologist. 7 (3): 195—214. ISSN 0048-3753.(англ.)
  14. Strandberg, J.O.; Tucker, Linda C. (1974). Filariomyces forficulae: Occurrence and effects on the predatory earwig, Labidura riparia. Journal of Invertebrate Pathology. 24 (3): 357—364. doi:10.1016/0022-2011(74)90144-X. ISSN 0022-2011.(англ.)