Перейти до вмісту

Жаботинський Леонід Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Leonid Zhabotinsky)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жаботинський.
Леонід Іванович Жаботинський
Народився28 січня 1938(1938-01-28)
с. Успенка (нині у межах смт Краснопілля Сумської області),
 УРСР, СРСР СРСР[1]
Помер14 січня 2016(2016-01-14) (77 років)
Україна Україна, Запоріжжя
·грип
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія[2]
Національністьукраїнець
Діяльністьважкоатлет
Alma materХарківський державний педагогічний інститут імені Г. С. Сковороди (1964)[3] і Одеське вище артилерійське командне училищеd (1970)[4]
Науковий ступінькандидат педагогічних наук
Знання мовросійська
Титулолімпійський чемпіон
Військове званняполковник
ПартіяКПРС[5]
Родичібатько — Жаботинський Іван Пилипович, мати — Жаботинська (Северин) Єфросинія Данилівна, брат — Жаботинський Володимир Іванович
ДітиРуслан, Вілен
Зріст194 см[6]
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора медаль Жукова ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «70 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» медаль «У пам’ять 850-річчя Москви» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За освоєння цілинних земель» медаль «За будівництво Байкало-Амурської магістралі» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
майстер спорту СРСР заслужений майстер спорту СРСР почесний робітник вищої професійної освіти Російської Федерації
Олімпійські медалі
Представник СРСР СРСР
Важка атлетика
Золото 1964 Токіо Суперважка кат.
Золото 1968 Мехіко Суперважка кат.

Леоні́д Іва́нович Жаботи́нський (28 січня 1938, с. Успенка, нині у межах смт Краснопілля Сумської області — 14 січня 2016, Запоріжжя, Україна) — український радянський спортсмен, важкоатлет, дворазовий абсолютний олімпійський чемпіон з важкої атлетики в суперважкій ваговій категорії (1964, 1968), чотириразовий чемпіон світу (1964—66, 1968) і дворазовий чемпіон Європи (1966, 1968), неодноразовий рекордсмен світу (1963—1974), П'ятиразовий чемпіон СРСР, прапороносець команди СРСР на відкритті Олімпійських Ігор 1968 року і закритті Олімпійських Ігор 1964 і 1968 років.

За спортивну кар'єру встановив 19 світових рекордів[7].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Леонід Жаботинський народився 28 січня 1938 року в селі Успенка Харківської області (нині в межах смт Краснопілля Сумської області)[1].

Довгий час мешкав у Запоріжжі і називав його своїм рідним містом.

До важкої атлетики Л. Жаботинський прийшов з легкої атлетики (штовхання ядра), а також займався боротьбою та боксом.

5 серпня 1962 на змаганнях VIII всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Гельсінські Жаботинський переміг у важкій вазі, піднявши в сумі триборства 480 кг.

2 серпня 1963 на Спартакіаді народів СРСР український важкоатлет Л. Жаботинський установив світовий рекорд, піднявши в ривку 165 кг.

24 березня 1964 на змаганнях у Москві встановив світовий рекорд у ривку, показавши результат 168,5 кг, і поштовху − 213 кг; установив рекорд світу в класичному триборстві, показавши результат 560 кг. 20 жовтня в Токіо (Японія) на олімпійських змаганнях Жаботинський здобув золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572,5 кг і встановив новий світовий рекорд у поштовху штанги, показавши результат 217,5 кг. [1] [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]

Довгий час майбутній рекордсмен боровся за першість у радянській команді з Ю. Власовим, поки врешті не переміг. Крапку в їхньому протистоянні булу поставлено 18 жовтня 1964 року в Токіо, коли Ю. Власов визнав свою поразку (був другим у сумі триборства).

13 жовтня 1968 року на олімпійських іграх в Мехіко Жаботинський здобув золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572.5 кг, повторивши свій власний рекорд чотирирічної давнини.[8]

Член КПРС з 1964 року.[9] Тренерами Жаботинського були М. Світличний, Ю. Айзенштадт, А. Медведєв.[1] Уважав одним зі своїх учителів Давида Ехта[10].

Після чотирирічної перерви через хворобу (1969—1973) зумів повернутися у «великий спорт».[11]

21 лютого 1974 року на Чемпіонаті Збройних Сил СРСР встановив свій останній — 19-й світовий рекорд, піднявши в ривку 185.5 кг.[7]

З вересня 2015 р. чотири місяці перебував у багатопрофільній лікарні «Вітацентр» у Запоріжжі з приводу перелому ноги, переніс операцію, після чого стався мікроінсульт, потім заразився грипом, що призвело до тромбозу кишки. 13 січня переніс операцію з видалення частини тромбованої кишки.[12] Помер в ніч на 14 січня 2016 року в Запоріжжі[13][14]. 16 січня 2016 похований на Першотравневому кладовищі в Запоріжжі.

Освіта

[ред. | ред. код]

З професіонального спорту пішов у середині сімдесятих.

  • 1975 року Жаботинський переїхав до Москви, працював старшим офіцером спорткомітету Міністерства оборони СРСР, тренером збірної команди Збройних сил.
  • З 1987 до 1991 року служив військовим радником з питань спорту на Мадагаскарі.
  • Потім працював проректором Московського інституту підприємництва і права. В інтерв'ю 2010-х років названий «генерал-майором», «генералом ФСБ».[15][16]

Мав двох синів Руслана й Вілена, які нині живуть у Запоріжжі.

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Жаботинський був кумиром юного Арнольда Шварценеггера[2]. Під час візиту Жаботинського до США на запрошення Шварценеггера Арнольд йому сказав:

    «З самого дитинства я за тебе вболівав. Навіть під час токійської Олімпіади, хоча там виступали Норберт Шеманскі і Губнер. За них теж, звичайно, переживав, але мені чомусь хотілося, щоб виграв ти…»

  • Щорічно в Запоріжжі проводяться турніри на призи Леоніда Жаботинського.

Почесне громадянство

[ред. | ред. код]

Ушанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • Вулиця Леоніда Жаботинського в його рідному місті Запоріжжя[17][18].
  • 20 жовтня 2016 року встановлена пам'ятна дошка відомому важкоатлету, за адресою: вулиця імені Леоніда Жаботинського, 20[19].
  • 26 жовтня 2017 року відкрито пам'ятник Леоніду Жаботинському, який виготовлений з бронзи у натуральний зріст 1,93 м. Автор пам'ятника — харківський скульптор Ельданіз Гурбанов. Пам'ятник розташований на Алеї почесних громадян міста Запоріжжя, в парку Трудової Слави поруч з центральною магістраллю міста — на Соборному проспекті[20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Драга В. В. (2009). Жаботинський Леонід Іванович. Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 15 січня 2016.
  2. ↑ а б Шаинский Е. (08.07.2008). Леонид Жаботинский: «Шварценеггер всегда был моим поклонником». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 січня 2016.

    А паспорт у вас сейчас российский?
    - Да. Но жена прописана в Запорожье. Летом она там на даче, зимой — здесь, в Москве. (рос.)
  3. ↑ https://books.google.com/books?ei=HE11VenZMIzbggTUg4GoCA&hl=ru&id=yusNAQAAIAAJ&dq=intitle:%22Олимпийская+энциклопедия%22+%22засл.+мастер+спорта+(1964)%22&focus=searchwithinvolume&q=%22КПСС+с+1964.+Окончил+Харьковский%22
  4. ↑ https://sobesednik.ru/sport/20160116-istorik-o-dueli-zhabotinskogo-i-vlasova-sporyat-do-sih-por
  5. ↑ https://books.google.com.ua/books?id=yusNAQAAIAAJ
  6. ↑ https://web.archive.org/web/20190925102046/http://www.ironmine.narod.ru/books/vlasov/05.htm
  7. ↑ а б Leonid Zhabotinsky, Top Olympic Lifters of the 20th Century @ Lift Up. www.chidlovski.net. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018.
  8. ↑ Weightlifting at the 1968 Ciudad de México Summer Games | Olympics at Sports-Reference.com. Olympics at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2009. Процитовано 24 січня 2018.
  9. ↑ Павлов С. П. Жаботинский Леонид Иванович // Олимпийская энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1980.
  10. ↑ [Підійди до штанги (рос.). Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 6 грудня 2016. Підійди до штанги (рос.)]
  11. ↑ Важка атлетика Леоніда Жаботинського. До сьомого поту. Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 18 січня 2016.
  12. ↑ Всемирно известный тяжелоатлет Леонид Жаботинский скончался от гриппа — KP.UA. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
  13. ↑ Пішов з життя Л. І. Жаботинський. Федерація важкої атлетики України. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016. (укр.)
  14. ↑ У Запоріжжі помер дворазовий олімпійський чемпіон з важкої атлетики Леонід Жаботинський. Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
  15. ↑ Николай ЗУБАШЕНКО. ГЕНЕРАЛ ЖАБОТИНСКИЙ О МАРШАЛЕ ПОКРЫШКИНЕ[недоступне посилання з квітня 2019] — Украинские ведомости. — 14 марта 2013.
  16. ↑ Цяпка В. (25.08.2010). Генерал ФСБ России Леонид Жаботинский: “Запорожье – моя родина” Знаменитый земляк – о жизни, спорте и автомобилях. Миг. Архів оригіналу за 05.01.2016. Процитовано 14.01.2016.
  17. ↑ Розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації № 275 від 19 травня 2016 року (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2018. Процитовано 29 жовтня 2017.
  18. ↑ У Запоріжжі вулицю Правди перейменували в честь Жаботинського. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
  19. ↑ У Запоріжжі відкрили пам'ятну дошку відомому важкоатлету Жаботинському [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — Радіо Свобода, 20 жовтня 2016
  20. ↑ У Запоріжжі 26 жовтня 2017 року відкрили пам'ятник легендарному кумиру Шварценеггера (фоторепортаж) [Архівовано 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.], — zp.depo.ua, 26 жовтня 2017

Література

[ред. | ред. код]
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жаботинський_Леонід_Іванович&oldid=44059246