Лептуробоска зелена
| Лептуробоска зелена | ||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
| Lepturobosca virens Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Лептуробо́ска зеле́на (лат. Lepturobosca virens, Linnaeus, 1758 = Leptura virens Linnaeus, 1758 = Leptura viridis Voet, 1804 = Leptura kenteiensis Pic, 1900) — жук з родини вусачів.
L. virens – вид бореально-альпійської групи, який належить до європейсько-сибірського зоогеографічного комплексу. У Європі ареал охоплює гірські системи Альп та Карпат, а також Фіно-Скандинавію. L. virens поширена також в Росії та на Кавказі. Для Карпат вид є звичайним, а на північно-східному макросхилі – масовий. Поширений у, майже, виключно гірських районах, достовірних даних про розповсюдження в передгір’ях немає.
Виліт імаго було зафіксовано в другій декаді червня і літ триває до кінця серпня, з максимумом на третій декаді липня, коли і є домінантом у фауні вусачів. Домінуюче положення L. virens спостерігається і на початку серпня. Відвідує квіти. Основною кормовою рослиною є гадючник в’язолистий, а також борщівники та ін. Личинка розвивається в мертвій деревині смереки, можливо, і ялиці. L. virens приурочений до смереково-ялицевих гірських лісів.
L. virens належить до вусачів середнього розміру. Довжина тіла сягає 14-22 мм. Фонове забарвлення – чорне. Жук цілком вкритий густими зеленими, часто сірими, волосками, які приховують скульптуру тіла. Вусики при основі кожного членика з широким світлим кільцем так, що вони видаються посмугованими.
Личинка розвивається від 2-х до 4-х років.
- Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
- Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
- Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
- Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
- Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.
- http://www.biolib.cz/en/taxon/id11247/ [Архівовано 14 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- http://www.cerambyx.uochb.cz/levirens.htm [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.]