Видра
| Видра | |
|---|---|
| |
| Європейська видра (Lutra lutra) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Мустелові (Mustelidae) |
| Підродина: | Видрові (Lutrinae) |
| Рід: | Видра (Lutra) Brisson, 1762 |
| Сучасні види: | |
| |
 Вікісховище: Lutra
| |
Ви́дра (Lutra) — рід ссавців із підродини видрових (Lutrinae). Слово видра, як і лютра, давнього індоєвропейського походження, від *ūdrā — «той, що живе у воді», від *ūd — «вода»[1].
Рід Видра (Lutra)
- Lutra lutra — Видра євразійська (вкл. Lutra nippon — див. далі)
- Lutra sumatrana — Видра суматранська
- †Lutra affinis
- †Lutra bravardi
- †Lutra bressana
- †Lutra castiglionis
- †Lutra euxena
- †Lutra fatimazohrae
- †Lutra franconica
- †Lutra hessica
- †Lutra licenti
- †Lutra lybica
- †Lutra palaeoleptonyx
- †Lutra piscinaria
- †Lutra simplicidens
- †Lutra trinacriae
Вид Hydrictis maculicollis певний час також відносили до роду Lutra, але нині його виділено в окремий монотипний рід.
Також Imaizumi and Yoshiyuki (1989) запропонували японську видру (під науковою назвою Lutra nippon) розглядати окремим видом. У «Видах ссавців світу» японську видру розглядають як окремий вид, однак Ronald M. Nowak, а також МСОП розглядають японську видру як підвид L. lutra.
Голова і тіло завдовжки 500—820 мм, хвіст завдовжки 330—500 мм, вага 5—14 кг. Самці в середньому більші за самиць. Верх тіла коричнюватий, низ блідіший; нижня щелепа і шия можуть бути білуваті. Хутро коротке і густе. Шия коротка, хвіст товстий при основі, ноги короткі, пальці з перетинками.
Населяють усі типи внутрішніх водних шляхів, а також гирла річок і морські бухти. Видри — чудові плавці й пірнальники. Вони можуть тимчасово сховатися в неглибоких норах або в купі каміння і корчів, але у них є принаймні одна постійна нора поруч з водою. Головний вхід може знаходитися у воді, а потім йти вгору в гніздову камеру, що вище рівня води. Плавають рухами задніх ніг і хвоста і зазвичай пірнають на одну чи дві хвилини. Максимальний час пірнання — 5 хв. Подорожуючи по землі, снігу чи льоду можуть використовувати комбінації бігу та ковзання. Хоча зазвичай вони близько асоційовані з водою, іноді долають багато кілометрів по землі, наприклад, щоб знайти вільну від льоду воду. Можуть бути як денними, так і нічними, але загалом активніші вночі.
За можливим винятком роду Meles, видри є найбільш грайливими з мустелових. Деякі види беруть участь в цілорічній забаві ковзання вниз брудом і заметами, у яких беруть участь особи різного віку. Іноді вони роблять тунелі під снігом, щоб вийти на деякій відстані. Дієта складається головним чином з риб, жаб, раків, крабів та інших водних безхребетних. Птахи й наземні ссавці, такі як гризуни та кролики, також приймаються. Видри захоплюють свою здобич ротом, а не руками.
.jpg)
- ↑ Болдирєв Р. В., Коломієць В. Т., Критенко А. П., та ін. (укл.). Етимологічний словник української мови. — Київ : Наукова думка, 1982. — Т. Том 1 (А — Г). — С. 371.
- McCafferty, D.J. 2005. Ecology and conservation of Otters (Lutra lutra) in Loch Lomand and the Trossachs National Park. The Glasgow Naturalist 24:2
- Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (editors). 2005. Mammal Species of the World. A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed)
- Ruiz-Olmo, J., Loy, A., Cianfrani, C., Yoxon, P., Yoxon, G., de Silva, P.K., Roos, A., Bisther, M., Hajkova, P. & Zemanova, B. 2008. Lutra lutra. In: IUCN 2011 [Архівовано 31 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Ronald M. Nowak. Walker's carnivores of the world. — JHU Press, 2005. — С. 173. — ISBN 0801880327.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |