Фірлюк смугастошиїй

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Mirafra collaris)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фірлюк смугастошиїй
Смугастошиїй фірлюк (2)
Смугастошиїй фірлюк (2)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Жайворонкові (Alaudidae)
Рід: Фірлюк (Mirafra)
Вид: Фірлюк смугастошиїй
Mirafra collaris
Sharpe, 1896
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Mirafra collaris
Віківиди: Mirafra collaris
ITIS: 561149
МСОП: 22717076

Фірлюк смугастошиїй[2] (Mirafra collaris) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Мешкає в Східній Африці.

Довжина птаха становить 14-15 см, з яких від 5,5 до 6,3 см припадає на хвіст. Довжина дзьоба становить 1,3-1,5 см. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Верхня частина тіла рудувато-коричнева, хвіст темно-коричневий. Нижня частина тіла жовтувата. Крила темно-коричневі. Горло кремове або білувате, оло рудувато-коричневе, на ньому чорний "комірець". Над очима білі "брови", щоки руді. дзьоб зверху темно-роговий, знизу світліший. Лапи тілесного кольору, очі карі.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Смугастошиї фірлюки поширені в Сомалі, на північному сході Кенії та на сході Ефіопії. Вони живуть в сухій савані, на луках і пасовиськах, подекуди порослих чагарниками. В Кенії смугастошиї фірлюки живуть на висоті до 1350 м над рівнем моря.

Поведінка

[ред. | ред. код]

В кладці 3-4 яйця. Вони білуваті, поцятковані оливковими і рудими плямками.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Mirafra collaris. Архів оригіналу за 13 серпня 2021. Процитовано 13 серпня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 12 серпня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.