Фірлюк рудогузий
| Фірлюк рудогузий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pinarocorys erythropygia Strickland, 1852) | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Зимування Проживання впродовж року | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Alauda erythropygia Certhilauda erythropygia Mirafra erythropygia Mirafra nigricans erythropygia | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Фірлю́к рудогузий[2] (Pinarocorys erythropygia) — вид горобцеподібних птахів родини жайворонкових (Alaudidae)[3]. Мешкає на півночі Субсахарської Африки.
Довжина птаха становить 17-19 см, вага 30 г. Довжина хвоста становить 64-75 мм, довжина дзьоба 17-20 мм.
У самців верхня частина тіла темно-коричнева, надхвістя і верхні покривні пера хвоста мають рудуватий відтінок. Шия з боків. обличчя і "брови" над очима білуваті. Щоки і скроні темно-коричневі з білуватими плямами посередині, на щоках білі смуги. Підборіддя і горло білуваті, груди світло-коричневі, поцятковані темно-коричневими плямками і смужками. Живіт білуватий, гузка рудувата. Першорядні і другорядні махові пера чорнувато-коричневі. Центральна пара стернових пер темно-коричневі, біля основи рудувато-коричневі, інші стернові пера більш рудувато-коричневі. Райдужки темно-карі, дзьоб роговий.
Самиці мають більш рудувате забарвлення, першорядні махові пера мають більш широкі рудуваті краї. Молоді птахи мають світліше забарвлення, нижня частина тіла у них поцяткована темним лускоподібним візерунком.
Рудогузі фірлюки гніздяться від Сенегалу і Гвінеї до Південного Судана і північно-західної Уганди, між 5° і 15° північної широти та між 15° західної довготи і 35° східної довготи. Під час негніздового періоду вони мігрують на північ, до південного Малі, Нігеру, Чаду і Судану. Дроздові фірлюки живуть в сухих саванах, рідколіссях і чагарникових заростях. Під час негніздового періоду вони можуть утворювати зграї до кількох сотень птахів.
Рудогузі фірлюки живляться прямокрилими та іншими безхребетними, яких шукають на землі, а також насінням. Сезон розмноження у них триває з жовтня по квітень, в Нігерії з січня по берегень, в Південному Судані у лютому-березні. Гніздяться на землі.
- ↑ BirdLife International (2016). Pinarocorys erythropygia: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Nicators, reedling, larks. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 жовтня 2022.
- Rudolf Pätzold: Die Lerchen der Welt. Westarp Wissenschaften, Magdeburg 1994, ISBN 3-89432-422-8.
- Rudolf Pätzold: Kompendium der Lerchen. Alle Lerchen unserer Erde. Jan-Schimkat-Medienpublikation, Dresden 2003, ISBN 3-00-011219-7.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |