Синчівка жовточерева
| Синчівка жовточерева | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Жовточерева синчівка (Національний парк Каенг Крачан)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Mixornis gularis (Horsfield, 1822) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Timalia gularis Macronous gularis Macronus gularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Синчі́вка жовточерева[2] (Mixornis gularis) — вид горобцеподібних птахів родини тимелієвих (Timaliidae). Мешкає в Південній і Південно-Східної Азії. Виділяють низку підвидів. Вид описаний в 1822 році американським натуралістом Томасом Горсфілдом під біноміальною назвою Timalia gularis на основі екземплярів, зібраних на Суматрі[3][4]
Довжина птаха становить 11-14 см. Верхня частина тіла коричнева, голова каштанова, нижня частина тіла світло-жовта, поцяткована чорними смужками. Очі жовтуваті.
Виділяють тринадцять підвидів:[5]
- M. g. rubicapilla (Tickell, 1833) — Гімалаї і схід центральної Індії;
- M. g. ticehursti Stresemann & Heinrich, 1940 — західна М'янма;
- M. g. sulphureus (Rippon, 1900) — східна М'янма, західний Таїланд і південно-західний Юньнань;
- M. g. lutescens Delacour, 1926 — південно-східний Юньнань, північний і північно-східний Таїланд, північний Індокитай;
- M. g. kinneari Delacour & Jabouille, 1924 — центральний В'єтнам;
- M. g. saraburiensis (Deignan, 1956) — схід центрального Таїланду і західна Камбоджа;
- M. g. versuricola Oberholser, 1922 — східна Камбоджа і південний В'єтнам;
- M. g. condorensis Robinson, 1921 — острів Коншон (В'єтнам);
- M. g. connectens (Kloss, 1918) — гори Тенассерім[en], узбережжя Сіамської затоки;
- M. g. archipelagicus Oberholser, 1922 — острови Мьєй[en];
- M. g. inveteratus Oberholser, 1922 — острови Сіамської затоки;
- M. g. gularis (Horsfield, 1822) — південь Малайського півострова, Суматра і сусідні острови;
- M. g. woodi Sharpe, 1877 — Палаван.
Жовточереві синчівки мешкають в Непалі, Бутані, Індії, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії та на Філіппінах. Вони живуть в тропічних лісах, на болотах і в чагарникових заростях, в садах і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1525 м над рівнем моря.
- ↑ BirdLife International (2016). Mixornis gularis.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Horsfield
first=Thomas; Daniell, William; Taylor, W.; Pelletier, A.; Curtis, John; Hullmandel, Charles Joseph (1824). Zoological researches in Java, and the neighbouring islands. London: Printed for Kingsbury, Parbury, & Allen.
{{cite book}}: Пропущено вертикальну риску в:|last=(довідка); символ зміни рядка в|last=на позиції 10 (довідка) - ↑ Cottrell, G. William; Greenway, James C.; Mayr, Ernst; Paynter, Raymond A.; Peters, James Lee; Traylor, Melvin A.; University, Harvard (1964). Check-list of birds of the world. Т. 10. Cambridge: Harvard University Press.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |