Тиранка чорнохвоста
| Тиранка чорнохвоста | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Myiobius atricaudus Lawrence, 1863 | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тиранка чорнохвоста[2] (Myiobius atricaudus) — вид горобцеподібних птахів родини бекардових (Tityridae).
Вид поширений в тропічних районах Центральної та Південної Америки. Трапляється у Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу та значній частині Бразилії. Мешкає у всіх видах тропічних і субтропічних, сухих і вологих лісів, переважно біля води.[3]
Дрібний птах, завдовжки 12,5 см. Верхня частина тіла оливкового кольору. Самець з жовтою плямою на голові. Горло, груди та плечі сірувато-оливкового кольору. Живіт світло-жовтий. Круп має пляму жовтого кольору. Хвіст чорний і округлий.
Раціон складається переважно з комах та інших членистоногих. Будує гніздо в формі замкнутого дзвона, з боковим входом в нижній частині, що звисає з гілок на висоті 2-6 м над землею. Самиця відкладає два білих яйця з коричневими плямами.
Таксон містить 7 підвидів:
- Myiobius atricaudus atricaudus (Lawrence, 1863) — південний захід Коста-Рики на південь до заходу Колумбії.
- Myiobius atricaudus modestus (Todd, 1912) — локально в центральній та східній Венесуелі.
- Myiobius atricaudus portovelae (Chapman, 1924) — західний Еквадор та північно-західний Перу.
- Myiobius atricaudus adjacens (J. T. Zimmer, 1939) — південь Колумбії, схід Еквадору, схід Перу та західна Бразилія.
- Myiobius atricaudus connectens (J. T. Zimmer, 1939) — північно-центральна та північно-східна Бразилія.
- Myiobius atricaudus snethlagei (Hellmayr, 1927) — північно-східне узбережжя Бразилії.
- Myiobius atricaudus ridgwayi (Berlepsch, 1888) — південний схід Бразилії.
- ↑ BirdLife International (2016). Myiobius atricaudus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 20 серпня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Myiobius barbatus. Neotropical Birds. Cornell Lab of Ornithology. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 21 червня 2016.
- Skutch, Alexander F. (1960). Black-tailed myiobius (PDF). Life Histories of Central American Birds II. Pacific Coast Avifauna, Number 34. Berkeley, California: Cooper Ornithological Society. с. 552—554. Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2022. Процитовано 20 серпня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
