Гробарик рудобулавий
| Гробарик рудобулавий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
  | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Nicrophorus vespillo (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Гробарик рудобулавий[1] (Nicrophorus vespillo) — вид жуків родини мертвоїдів (Silphidae).
Палеарктичний вид. Поширений в Європі та помірній Азії на схід до Монголії.
Жуки досягають довжини тіла від 12 до 22 мм і мають чорне тіло. Надкрила мають дві помітні червоно-жовті смуги із зигзагоподібним краєм. Ці смуги зазвичай розділені на дві плями, особливо смуга, розташована позаду. Смуги також можуть бути лише слабко вираженими, у цьому випадку перша дуже вузька, а наступна зводиться до невеликої плями. Рідко зустрічаються і повністю чорні екземпляри. Надкрила мають довгі світло-жовтуваті волоски по передньому і задньому краях, а переднеспинка також світло-жовтувата по передньому краю. Бічний край живота, а також рейки і стегна задніх ніг також опушені зовні. Вусики чорні. На відміну від подібного чорнобулавого гробарика (Nicrophorus vespilloides), булава вусиків забарвлена в червоний колір, за винятком першого чорного членика, але є рідкісні особини, у яких булава вусиків повністю чорна.
Харчується мертвими хребетними, яких знаходить по запаху. Знайшовши тушку, самці видають характерний запах і видають пискливі звуки, щоб залучити самиць. Потім закопують тушу. Самиця відкладає в трупну камеру до 15 яєць. Через п'ять днів личинки вилуплюються і линяють двічі протягом наступних 5-6 днів. До другої линьки личинки харчуються дорослими жуками коричневою рідиною з перевареної падлі, потім починають харчуватися самі. Гробарик має три личинкові стадії, на кожній з яких личинка має різний вигляд (гіперметаморфоз).
Звичайні могильники часто переносять на тілі кліщів (форезія). Ці павукоподібні харчуються яйцями мух, відкладеними в падлі, і зазвичай не завдають шкоди жукам.
- ↑ Природа острова Хортиця. Колективна монографія / Охріменко С. Г., Шелегеда О. Р., Козодавов С. В., Бусел В. А., Петроченко В. І., Жаков О. В., Муленко М. А., Карпенко Г. О., Василенко С. В., Головаха Р. В. — Запоріжжя: Національний заповідник «Хортиця», 2016. — вип. 2. — С. 116
- Edmund Reitter: Fauna Germanica – Die Käfer des Deutschen Reiches. Band 2 S. 240, K. G. Lutz, Stuttgart 1912
- Edmund Reitter: Fauna Germanica – Die Käfer des Deutschen Reiches. 5 Bände, Stuttgart K. G. Lutz 1908–1916, Digitale Bibliothek Band 134, Directmedia Publishing GmbH, Berlin 2006, ISBN 3-89853-534-7
- Jiři Zahradnik, Irmgard Jung, Dieter Jung et al.: Käfer Mittel- und Nordwesteuropas. Parey, Berlin 1985, ISBN 3-490-27118-1.
|
Це незавершена стаття про жуків. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
