Перейти до вмісту

Сова-голконіг плямистоголова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ninox rudolfi)
Сова-голконіг плямистоголова

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Совоподібні (Strigiformes)
Родина: Совові (Strigidae)
Рід: Сова-голконіг (Ninox)
Вид: Сова-голконіг плямистоголова
Ninox rudolfi
Meyer, 1882
Синоніми
Ninox novaeseelandiae rudolfi
Посилання
Вікісховище: Ninox rudolfi
Віківиди: Ninox rudolfi
EOL: 1178328
ITIS: 555478
МСОП: 22689398
NCBI: 507963

Сова́-голконі́г плямистоголова[2] (Ninox rudolfi) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Індонезії. Вид названий на честь австрійського кронпринца Рудольфа[4].

Довжина птаха становить 30-40 см, вага 222 г. Верхня частина тіла темно-коричнева, поцяткована білими плямами. Голова з боків темно-коричнева, над очима білуваті "брови". Підборіддя біле, решта нижньої частини тіла рудувато-коричнева, сильно поцяткована темними смужками. Очі карі, дзьоб жовтувато-коричневий, лапи густо оперені, пальці жовтуваті з чорнуватими кігтями. Голос — довга, скожа на кашель серія «kluck-kluck-kluck-kluck», кожен звук триває приблино 0,23 секунди.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Плямистоголові сови-голконоги є ендеміками острова Сумба в архіпелазі Малих Зондських островів. Вони живуть в мусонних і вологих тропічних лісах, на узліссях і в мангрових заростях, на висоті до 930 м над рівнем моря. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими сімейними зграйками до 4 птахів. Живляться переважно комахами.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція плямистоголових сов-голконогів становить від 10 до 20 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Ninox rudolfi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 28 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 28 листопада 2022.
  4. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 341. ISBN 978-1-4081-2501-4.

Джерела

[ред. | ред. код]