Управління Верховного комісара ООН з прав людини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Управління Верховного комісара ООН з прав людини
англ. Office of the High Commissioner for Human Rights
Типорганізація ООНd
правозахисна організаціяd
секретаріатd
Засновано20 грудня 1993[1]
Галузьinternational activitiesd
Штаб-квартираЖенева (46°12′53.6400001″ пн. ш. 6°9′3.2400001000001″ сх. д. / 46.21490° пн. ш. 6.15090° сх. д. / 46.21490; 6.15090)
46°12′53.6400001″ пн. ш. 6°9′3.2400001000001″ сх. д. / 46.21490° пн. ш. 6.15090° сх. д. / 46.21490; 6.15090
Офіс головиВерховний комісар ООН з прав людини[d]
КерівникМішель Бачелет (1 вересня 2018)[2], Prince Zeid bin Ra'add (1 вересня 2014), Navanethem Pillayd (1 вересня 2008), Луїза Арбурd (1 липня 2004), Bertrand Ramcharand (19 серпня 2003), Sérgio Vieira de Mellod (12 вересня 2002), Мері Робінсон (12 вересня 1997), José Ayala Lassod (5 квітня 1994) і Фолькер Тюркd (17 жовтня 2022)
ПартнерствоAsian African Legal Consultative Organization[3]
Вебсайт: ohchr.org
Нагороди
Великий хрест ордена Сонця Перу
Мапа
CMNS: Управління Верховного комісара ООН з прав людини у Вікісховищі

Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) — орган ООН, уповноважений заохочувати та захищати права людини в усьому світі. Діяльність УВКПЛ проводиться у відповідності з наданим йому мандатом, Статутом ООН, Загальною декларацією прав людини та наступними інструментами в галузі захисту прав людини, Віденською декларацією прав людини і Програмою дій Всесвітньої конференції з прав людини 1993 року, а також підсумковими документами Всесвітнього саміту 2005 року.

Напрямки роботи

[ред. | ред. код]

Робота УВКПЛ проводиться по трьох головних напрямках: нормотворча діяльність, моніторинг та забезпечення прав людини. Управління проводить окремі дослідження, надає консультативні та технічні послуги, поширює інформацію та видає публікації. УВКПЛ розташоване в Женеві, має вісім регіональних та десять представництв в окремих країнах. Також у складі 16 миротворчих місій ООН працює 420 співробітників з прав людини.

В 2020 році УКВПП спільно з Центром з прав людини Юридичної школи Каліфорнійського університету в Берклі до 75 річниці Нюрнберського процесу видав наукове дослідження у формі практичного посібника щодо ефективного використання цифрової інформації у відкритому доступі для розслідування порушень міжнародного кримінального права з прав людини та гуманітарного права - Протокол Берклі, з рекомендаціями щодо використання загальнодоступної інформації в Інтернеті, включаючи фотографії, відео та інший вміст, розміщений на сайтах соціальних мереж (див. Розвідка на основі відкритих джерел) як доказ у міжнародних кримінальних розслідуваннях і розслідуваннях у сфері прав людини.[4]

Керівництво

[ред. | ред. код]

Очолює Управління Верховний комісар ООН з прав людини. Цю посаду було утворено в грудні 1993 року рішенням Генеральної Асамблеї ООН. Верховний комісар є головною посадовою особою ООН у галузі прав людини, покликаної забезпечити правозахисну діяльність в усьому світі.

Верховний комісар призначається Генеральним секретарем ООН та затверджується Генеральною Асамблеєю ООН на чотири роки згідно з принципом географічної представленості. Посада Верховного комісара відповідає статусу Заступника Генерального секретаря ООН. Щорічно Верховний комісар подає на розгляд Генеральної Асамблеї доповідь з дотримання прав людини.

З 1 вересня 2008 року Верховним комісаром ООН з прав людини була Наванетхем (Наві) Піллей (Південно-Африканська Республіка). Її мандат було продовжено ще на два роки, починаючи з 1 вересня 2012 року. З 1 вересня 2014 обов'язки Верховного комісара виконував йорданський дипломат, принц Зейд Раад аль Хусейн[5][6].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ UN Office of the High Commissioner for Human Rights
  2. ↑ Michelle Bachelet Jeria — Управління Верховного комісара ООН з прав людини.
  3. ↑ https://www.aalco.int/agreements/Agreement%20between%20AALCO%20and%20UNHCHR.pdf
  4. ↑ Berkeley Law Center Creates First Global Protocol on Using Social Media as Evidence for War Crimes. Berkeley Law (амер.). 1 грудня 2020. Процитовано 25 липня 2024.
  5. ↑ Верховним комісаром ООН з прав людини вперше стане мусульманин. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 23 червня 2014.
  6. ↑ Зейд Раад аль Хусейн(рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Оцінка ефективності національних інституцій з прав людини / Харківська правозахисна група. — Харків: Права людини, 2009 р. — 72 с. ISBN 978-966-8919-64-0
  • Антонюк О. В. Малий етнополітологічний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Антонюк, Ю. В. Бондар, В. І. Волобуєв, М. Ф. Головатий, В. Б. Захожай; Міжрегіон. акад. упр. персоналом (МАУП). — К., 2005. — 283 c.

Література

[ред. | ред. код]
  • М. М. Гнатовський. Верховний комісар ООН з прав людини // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • М. Гнатовський. Управління Верховного комісара ООН з прав людини // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.738 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Управління_Верховного_комісара_ООН_з_прав_людини&oldid=43148155