Пол Ерліх

|матір=

Пол Ральф Ерліх
Paul Ralph Ehrlich
Пол Ерліх в 1974 році Пол Ерліх в 1974 році
Народився	29 травня 1932(1932-05-29) (92 роки) Філадельфія, Пенсільванія, США
Місце проживання	Стенфорд
Країна	США
Діяльність	демограф, біолог, викладач університету, захисник довкілля
Alma mater	Пенсільванський університет, Канзаський університет
Галузь	Екологія, Ентомологія
Заклад	Стенфордський університет
Науковий керівник	Чарлз Міченер
Аспіранти, докторанти	Harry Frederick Recherd
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Європейська академія наук і мистецтв Американська академія мистецтв і наук Американське філософське товариство AAAS
Нагороди	Премія Крафорда (1990) Премія Хейнекен (1998) Премія Блакитна Планета (1999) (Анти) Премія Курчати Ціпа (2001) BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2013)
Особ. сторінка	profiles.stanford.edu/paul-ehrlich
Пол Ерліх у Вікісховищі

Пол Ральф Ерліх (англ. Paul Ralph Ehrlich; 29 травня 1932(19320529)) — американський біолог і викладач, професор департаменту біологічних наук в Стенфордському університеті. За освітою ентомолог, що спеціалізується на лускокрилих. Він також є відомим екологом і демографом. Найбільш відомий своїми застереженнями щодо ризиків популяційного зростання і обмежених ресурсів. Ерліх отримав найбільшу популярність після публікації в 1968 році книги «Популяційна бомба». З того часу багато що з його пророкувань отримали більш оптимістичний розвиток, зокрема, популяційне зростання сповільнилося і з'явилися нові технології виробництва продовольства. Проте, Ерліх дотримується своєї основної тези про те, що популяція людей занадто велика і є прямою загрозою виживання як людства, так і навколишнього середовища планети.

У 2011 році, після того, як населення Землі перевищило 7 мільярдів людей, Ерліх зазначив, що наступні два мільярди завдадуть більших збитків середовищу, оскільки нам доводиться використовувати методи видобутку ресурсів, які завдають все більшої шкоди.

Біографія

Пол Ерліх народився у Філадельфії, Пенсільванія (США). Він здобув ступінь бакалавра з зоології в Пенсільванському університеті в 1953 році і докторський ступінь в Канзаському університеті в 1957 році, де його керівником був відомий дослідник бджіл Чарлз Міченер. У 1959 році увійшов до викладацького складу Стенфорда, а в 1966 році став професором біології. Крім цього Ерліх є членом Американської асоціації сприяння розвитку науки, Американської академії мистецтв і наук і Національної академії наук США. У 1987 році отримав відзнаку Society for Conservation Biology. Підписав «Попередження науковців людству» (1992).

Парі Ерліха з Саймоном

Економіст Джуліан Саймон стверджував, що перенаселення саме по собі не є проблемою, і людство зможе адаптуватися до умов, що змінюються. Саймон вважав, що в довгостроковій перспективі людська креативність буде постійно покращувати рівень життя, і по суті ресурси Землі безмежні («сировина завжди дешевше праці»). Ерліх назвав Саймона лідером економістів «карго-культу часів космічної ери», які вважають, що нові ресурси будуть з'являтися магічним чином, і затвердив свою позицію, що популяційне зростання виснажує запаси їжі, чистої води і мінералів.

Пол Ерліх в 2008 році

Ця суперечка спричинила парі Ерліха з Саймоном в 1980 році. Ерліх стверджував, що протягом десятиліття ціни на обраний ним набір металів збільшаться, але в підсумку програв це парі Саймону, оскільки завдяки науково-технічному прогресу їм з'явилися альтернативи:

• Штучний корунд майже замінив карбід вольфраму в металообробці;
• Електропроводку стали робити не тільки з відносно дорогої міді, а й з більш дешевого алюмінію, а поява волоконно-оптичного зв'язку зменшило споживання міді в телекомунікаціях;
• Витрати олова на лудіння (наприклад, консервних банок) знизилися завдяки новим лаковим покриттям;
• Попит на нікель і хром знизився через прогрес у технологіях зміцнення матеріалів і появу нових сплавів.

Пізніше економісти показали, що в більшості десятирічних періодів останнього століття Ерліх виграв би це парі.

Джерела

Ресурси Інтернету

• Paul Ehrlich