Перепілка чагарникова
| Перепілка чагарникова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
.jpg) Самиця
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Perdicula asiatica (Latham, 1790) | ||||||||||||||||
 Ареал | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| *Perdix asiatica Latham, 1790 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Перепілка чагарникова[2] (Perdicula asiatica) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Поширений у Південній Азії.
Вид поширений на Індійському субконтиненті, де трапляється в основному в Індії на північ до Гуджарату, Одіші та передгір'я Кашміру, а також у Шрі-Ланці. Повідомлялося також про спостереження у Непалі, але його не реєстрували там з 19 століття. Птах був завезений на Реюньйон приблизно в 1850 році та на Маврикій приблизно в 1860 році, але на Маврикії цей вид зараз локально вимер.[3][4][5]
Мешкає в сухих місцевостях із чагарниковим або кам'янистим покривом, у середовищах проживання від тонких луків до густих листяних лісів. Він трапляється на висоті до 1200 м, а у Західних Гатах і на півдні Індії піднімається на висоти до 1500 м.[3][4]
Існує п'ять визнаних підвидів:[6]
- P. a. asiatica (Latham, 1790): номінальний підвид, зустрічається в північній і центральній Індії.[6]
- P. a. vidali Whistler & Kinnear, 1936: порширений у південно-західній Індії, він має більш червонуватий верх, ніж номінальний підвид, особливо на маківці, і має ширші перегородки на нижній частині у самців.[3]
- P. a. ceylonensis Whistler & Kinnear, 1936: поширений на Шрі-Ланці. Його верхня частина та горло набагато темніші, ніж у інших підвидів, а нижня частина менш сильно контрастує з верхньою частиною.[3]
- P. a. punjaubi Whistler, 1939: устрічається на північному заході Індії. Він блідіший, ніж номінальний підвид, з піщанішим верхом і менш помітними чорними плямами.[3]
- P. a. vellorei Abdulali & Reuben, 1965: в південній Індії.[6]
Це невеликий вид перепелів, завдовжки 15–18 см і вагою 57–82 г. Дорослі самці мають тьмяно-коричневу мантію, спину, лопатки та крила з воховими смугами та чорнувато-коричневими плямами. Груди, боки та передня частина черева білуваті з вузькими чорними смугами, тоді як нижня частина живота та криючі покриви підхвістя червонувато-коричневі. Лоб та брови темно-червонувато-коричневі, причому брова стає біло-охристою за оком у напрямку до задньої частини шиї. Верх голови і задня частина шиї темно-рудувато-коричневі з чорнувато-бурими цятками, а вушні раковини темно-коричневі. Підборіддя і горло також темно-червонувато-коричневі і відокремлені від вушних раковин біло-вохристою смужкою на вусах.[3]
Вид демонструє значний статевий диморфізм: самиці мають тьмяну рожево-коричневу нижню частину тіла, більш однорідні та менш смугові крила з меншою кількістю плям і більш тьмяні смуги на вусах. У деяких старших самиць на грудях можуть з'явитися бліді смуги. Дзьоб чорнуватий у дорослих самців і тьмяно-бурувато-сірий у всіх інших опереннях. Ноги від рожевого до тьмяно-червоного кольору і найчервоніші у самців. Райдужка від блідо- до помаранчево-коричневого кольору.[3]
- ↑ BirdLife International (2018). Perdicula asiatica: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 8 листопада 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б в г д е ж Madge, Steve; Phil, MacGowan (2010). Pheasants, Partridges, and Grouse: Including buttonquails, sandgrouse, and allies (англ.). London: Christopher Helm. с. 247—248. ISBN 978-1-4081-3565-5.
- ↑ а б McGowan, Philip J.K.; Kirwan, Guy M. (4 березня 2020). Billerman, Shawn M.; Keeney, Brooke K.; Rodewald, Paul G.; Schulenberg, Thomas S. (ред.). Jungle Bush-Quail (Perdicula asiatica). Birds of the World (англ.). Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bow.jubqua1.01. S2CID 241087863. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ Lever, Christopher (2005). Naturalised Birds of the World (англ.). London: T. & A. D. Poyser. с. 44—46. ISBN 0-7136-7006-1. OCLC 70122838.
- ↑ а б в Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela (ред.). Pheasants, partridges, francolins – IOC World Bird List (амер.). Процитовано 14 липня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
