Куріпка даурська
| Куріпка даурська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Perdix dauurica (Pallas, 1811) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куріпка даурська[2] (Perdix dauurica) — вид куроподібних птахів родини фазанових. Назва виду походить від історичного Даурського регіону у Забайкаллі, що був частиною ареалу птаха.
Вид поширений на сході Внутрішньої Азії (Ферганська долина в Узбекистані, Киргизстан, схід Таджикистану, Семиріччя у Казахстані), південному сході Росії (Алтайські гори, Південний Сибір, Забайкалля, Бурятія), в Монголії, на півночі Китаю (до східного Тяньшаню, верхів'їв Хуанхе і провінцій Шеньсі та Шаньсі).
Спроба інтродукції виду (випущено 100 птахів) у 1950 р. на території Київської області виявилася невдалою[3]. Невеликі популяції існували кілька років, але пізніше зникли[4]. Невдалою була і спроба інтродукції 1959 р. в Білогірському районі Криму[5].
Куріпка даурська зустрічається в різних рівнинних і гірських місцях існування на висоті до 3000 м, але вона віддає перевагу чагарниковим місцевостям, лісовим лукам або світлим лісам, що межують з луками. Трапляється в степах і на чагарникових луках, трав'янистих галявинах, перелогах, але рідко на повністю відкритих місцях. Однак восени та взимку птах заходить на посіви в пошуках їжі.
Птах завдовжки від 28 до 30 см і вагою від 200 до 340 грам. У нього сіро-коричневий дзьоб і карі очі. Гола шкіра позаду та під очима червоного кольору, що особливо помітно у самців. Ноги сірувато-тілесного кольору. Статевий диморфізм майже непомітний: самиці зазвичай трохи блідішого кольору. Лоб і боки голови, а також підборіддя і горло мають колір кориці. Задня частина шиї, а також боки шиї та грудей дрібно позначені сірим кольором. Посередині підгруддя є пляма у формі підкови від чорно-коричневого до чорного кольору. Нижня частина живота блідо-коричнева. Верх тулуба тьмяно-сіро-бурий.
Даурську куріпку можна відрізнити від куріпки сірої по дуже темній (не коричневій) плямі на животі та світлому червонуватому забарвленню на грудях і верхній частині живота.
Це товариський птах, який більшу частину року живе в зграї. Зустрічається зазвичай ланцюгами (мовою мисливців на куріпок) від 15 до 30 особин. Однак у зимові місяці ланцюги також можуть містити до 200 особин. Моногамний птах. Зимові загони розбиваються на окремі пари впродовж трьох-чотирьох тижнів. Старші особини починають розмножуватися трохи раніше молодих. Гніздо — виїмка в землі, вистелена травою, листям, корінням і м'яким пір'ям. У кладці зазвичай від 18 до 20 яєць. Кладка з менш ніж 12 яйцями буває дуже рідко. За формою і кольором яйця не відрізняються від яєць сірої куріпки. На відміну від сірої куріпки, пташенят насиджують самиця і самець. Молодняк може літати на короткі відстані вже в тижневому віці.
- ↑ BirdLife International (2016). Perdix dauurica: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 9 жовтня 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Фауна України. Том 4, 1957.
- ↑ Grishchenko V. N., 2004.
- ↑ Костин С. Ю., 2006.
- Pheasants, Partridges and Grouse by Madge and McGowan, ISBN 0-7136-3966-0
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
