Полоз червоносмугий
| Полоз червоносмугий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Platyceps rhodorachis Jan, 1865 | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Zamenis rhodorachis Coluber rhodorachis Haemorrhois rhodorhachis | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Полоз червоносмугий[1] (Platyceps rhodorachis)[2] — вид змій родини полозових (Colubridae). Один із 31 виду роду пласкоголових полозів Platyceps. Поширений у Північно-Східній Африці, Західній, Центральній і Південній Азії. Мешканець аридних гір та передгірських рівнин. Описано 4 підвиди.
Інші назви: «тясьмяна змія», «скельна змія Яна».
Змія середнього розміру, з тонким і струнким тілом, до 1,5 м завдовжки. Довжина тіла (L. — довжина тіла від кінчика морди до клоаки) до 100 см. Хвіст (L.cd.) довгий: співвідношення L./L.cd. складає 2,2—3,2. Самиці дещо більші, ніж самці. Голова широка, сплощена, більш-менш чітко відмежована від шиї. Кінчик морди загострений. Зіниця ока кругла. Ніздря розташована між двома носовими щитками. Верхньощелепні зуби поступово збільшуються за напрямком у глибину пащі, причому 2 останніх зуба відділені від інших невеликим проміжком; всі зуби без борозенок (не спеціалізовані для введення отрути).
Луска тулуба гладенька, без реберець, кожна з них несе по 2 апікальні пори. Черевні щитки утворюють на боках черева добре помітні ребра. Навколо середини тулуба (Sq.) 19 лусок. Черевних щитків (Ventr.) налічується 210—263, підхвостових (Scd.) — 110—146 пар. Анальний щиток розділений (А. 1/1).
Голова вкрита парними і непарними щитками. Міжщелепний щиток трикутної форми, загинається на верхню поверхню морди і торкається обох верхньоносових щитків. Лобно-носовий щиток 1, передлобних 2. Вилицевий щиток 1. Один великий передорбітальний щиток, під ним розташований маленький підорбітальний. Підорбітальний щиток лежить над 4-м верхньогубним. Заорбітальних щитків 2. Верхньогубних 9, рідко 8; з них 2 щитки торкаються ока. Скроневих щитків 2 у вехньому і 3 у нижньому рядах, рідко 2+2. Задні нижньощелепні щитки відділені один від одного 2—3 рядами лусок.
Забарвлення верхньої сторони тіла оливково-сіре з коричневим відтінком. Уздовж спини розташований малюнок із плям або вузька смуга червоного або рожевого кольору. Малюнок значно відрізняється в різних підвидів. Верхня поверхня голови однокольорова або із слабко вираженими цятками. Передорбітальні та заорбітальноямкові щитки світло-жовті, в області лицевих і верхньогубних щитків є темні цятки, на скронях слабо помітна темна смужка. Низ голови білий. Черево світло-жовтого кольору. Боки черевних щитків оливково-сірого кольору.
Вид поширений у Північно-Східній Африці (Алжир, Лівія, Єгипет, Чад, Судан, Ефіопія, Еритрея, Джибуті, Сомалі), Західній (Аравійський півостров, Сирія, Ізраїль, Йорданія, Ірак, Іран), Центральній (Туркменія, Узбекистан, Киргизстан, Таджикистан, Казахстані) і Південній Азії (Афганістан, Пакистан, Північно-Західна Індія)[3][4].
Населяє переважно гірські місцевості, передгір'я, прилеглі до них пустелі. Добре лазить по вертикальних поверхнях, трапляється на горищах та в руїнах будівель, у підвалах та садибах. У горах зустрічається на висоті до 1800—2000 м н. р. м. Ховається в норах гризунів, порожнечах і тріщинах у ґрунті, щілинах між камінням.
Після зимівлі виходить наприкінці березня — на початку квітня, активність триває до кінця жовтня. Влітку полози активні тільки в ранкові та вечірні години, ранньою весною — у теплі денні години.
Полоз червоносмугий належить до яйцекладних змій. Парування відбувається в травні, самиці в червні відкладають 4—9 довгастих яєць розміром 28—30 × 7—8 мм. Молоді полози з'являються в серпні — вересні.
Живиться переважно ящірками, а також мишоподібними гризунами, сліпунами та дрібними птахами.
Стан більшості природних популяцій виду в межах ареалу залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронний статус «відносно благополучний вид[3]. Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду, що потребує запровадження охоронних заходів. Тому полоз червоносмугий у різні роки занесений до Червоних книг Казахстану та Киргизстану[4].
У різні роки описано 4 підвиди[2]:
- Platyceps rhodorachis rhodorachis;
- Platyceps rhodorachis subniger;
- Platyceps rhodorachis ladacensis;
- Platyceps rhodorachis kashmirensis.
Статус двох останніх підвидів залишається дискусійним. Так, наприклад, Platyceps rhodorachis ladacensis недавно виділений в окремий вид[5].
- ↑ Маркевич О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — К. : Наук. думка, 1983. — 276 с. (с. 229)
- ↑ а б The Reptile Database: Platyceps rhodorachis
- ↑ а б Полоз червоносмугий у Червоному списку МСОП
- ↑ а б Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 136)
- ↑ The Reptile Database: Platyceps
- Атаев Ч. А. Пресмыкающиеся гор Туркменистана. — Ашхабад: Ылым, 1985. — 344 с. (с. 248—258)
- Атлас пресмыкающихся Северной Евразии / Ананьева Н. Б., Орлов Н. Л., Даревский И. С. и др. — СПб. : Зоолог. ин-т РАН, 2004. — 232 с. (с. 136). — ISBN 5-98092-007-2
- Банников А. Г., Даревский И. С., Рустамов А. К. Земноводные и пресмыкающиеся СССР : справочник-определитель. — М. : Мысль, 1971. — 596 с. (с. 220—222)
- Богданов О. П., Сударев О. Н. Экология пресмыкающихся. — Ташкент : Укитувчи, 1989. — 128 с. (с. 103)
- Земноводные и пресмыкающиеся. Энциклопедия природы России / Ананьева Н. Б., Боркин Л. Я., Даревский И. С. и др. — М. : АБФ, 1998. — 576 с. (с. 443—445). — ISBN 5-87484-066-4
- Определитель земноводных и пресмыкающихся фауны СССР / Банников А. Г., Даревский И. С., Ищенко В. Г. и др. — М. : Просвещение, 1977. — 415 с. (с. 268—269, 381)
- Саид-Алиев С. А. Земноводные и пресмыкающиеся Таджикистана. — Душанбе : Дониш, 1975. —145 с. (с. 108—110)
- Фауна Узбекской ССР. Т. 1. Земноводные и пресмыкающиеся / Богданов О. П. — Ташкент : Изд-во АН Узбекской ССР, 1960. — 260 с. (с. 218—219)
- Яковлева И. Д. Пресмыкающиеся Киргизии. — Фрунзе : Илим, 1964. — 272 с. (с. 185—186)
- Al-Quran, S. 2009. The Herpetofauna of the Southern Jordan. American-Eurasian J. Agric. & Environ. Sci., 6 (4): 385—391
- Egan, D. 2007. Snakes of Arabia. Motivate Publishing, Dubai, 208 pp.
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Тварини, описані 1865
- Полозові
- Плазуни Африки
- Плазуни Азії
- Плазуни Алжиру
- Плазуни Лівії
- Плазуни Єгипту
- Плазуни Чаду
- Плазуни Судану
- Плазуни Ефіопії
- Плазуни Еритреї
- Плазуни Джибуті
- Плазуни Сомалі
- Плазуни Сирії
- Плазуни Ізраїлю
- Плазуни Йорданії
- Плазуни Ірану
- Плазуни Іраку
- Плазуни Туркменії
- Плазуни Узбекистану
- Плазуни Киргизстану
- Плазуни Таджикистану
- Плазуни Пакистану
- Плазуни Індії