Плевротові
Плевротові | ||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Плеврот черепичастий (Pleurotus ostreatus)
| ||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Pleurotus (Fr.) P.Kumm. (1871) | ||||||||||||
Роди
| ||||||||||||
Agaricochaete | ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Плевротові (Pleurotaceae) — родина базидіомікотових деревних грибів порядку агарикальні (Agaricales). До цієї родини належать гриби, що ростуть на деревині невеликими купками, або зростками, що нагадують невеликі букетики.
Шапинка сидяча або з ніжкою, бокова, ексцентрична, рідко — центральна; віялоподібна, ниркоподібна, язикоподібна або вухоподібна. М'якоть м'ясиста, пружна, суха. Пластинки спадні або приросли, білі, охристі або зрідка рожеві. Споровий порошок білий, рожевий, бузковий. У деяких видів на ранніх етапах розвитку є кільце від покривала, пізніше воно зникає. Плодові тіла ростуть частіше групами або зростаються від однієї основи, розташовуються черепичасто один над одним.
Цікавими є представники роду Pleurotus і Hohenbuehelia, вони є нематофагами, тобто живляться нематодами. Це є можливим за допомогою гіф, які можуть мати клейкі кінчики, які приклеюються до нематод, що проповзають поруч.
Родина містить 6 родів і 94 видів[1]. Найвідоміші гливи різних видів, які йдуть в їжу у вареному, смаженому і консервованому вигляді. Ці гриби дуже невибагливі, їх можна вирощувати і в домашніх умовах, і на промисловій основі.
- ↑ Kirk PM, Cannon PF, Minter DW, Stalpers JA. (2008). Dictionary of the Fungi (вид. 10th). Wallingford: CABI. с. 549. ISBN 978-0-85199-826-8.
Це незавершена стаття з мікології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |