Гадюка перська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Pseudocerastes persicus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гадюка перська
Гадюка перська
Гадюка перська
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Serpentes
Родина: Гадюкові
Рід: Несправжня рогата гадюка
Вид: Гадюка перська
Pseudocerastes persicus
Duméril, Bibron & Duméril, 1854
Синоніми
Cerastes persicus
Посилання
Вікісховище: Pseudocerastes persicus
Віківиди: Pseudocerastes persicus
EOL: 790899
ITIS: 634982
МСОП: 164640
NCBI: 47769

Гадюка перська (Pseudocerastes persicus) — отруйна змія з роду Несправжня рогата гадюка родини Гадюкові.

Загальна довжина сягає 80—90 см, врай рідко 100 см. Голова широка, спереду закруглена з чітким шийним перехопленням. Тулуб щільний, не дуже товстий. Над очима є по одному невеликому м'якому виросту. Ці вирости вкриті дрібною лускою й спрямовані вгору та трохи назад. Іноді самі «ріжки» не виражені, а тільки 1—2 лусочки над очима стоять вертикально. Ніздрі наділені внутрішнім клапаном, який захищає носову порожнину від попадання піску, коли змія заривається у ґрунт.

Забарвлення бурувато-сіре з поздовжніми рядками темних плям, які іноді утворюють поперечні смуги.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Полюбляє піщану місцину. При русі часто застосовує «бічний хід», розвиваючи швидкість до 37 см/сек. Нерідко риє пісок бічними рухами голови, розширюючи нори гризунів. Хоча вона і живе на піщаному ґрунті, але не вміє «потопати» у піску за допомогою бічних рухів тулуба. Активна вночі. Харчується гризунами, птахами та ящірками.

Це яйцекладна змія. Самиця відкладає 11—21 яєць. Через місяць з'являються молоді гадюки довжиною 15 см.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Мешкає від Пакистану до Туреччини, від Азербайджану до Ізраїлю та Йорданії. зустрічається у Саудівській Аравії, Омані та Об'єднаних Арабських Еміратах.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Nilson, G., Andren, C., & Flärdh, B. 1988. Die Vipern der Türkei. Salamandra 24 (4): 215-247.
  • Словник-довідник із зоології. – К., 2002.