Дуб великоплодий
| Дуб великоплодий | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Quercus macrocarpa Michx., 1801 | ||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Дуб великоплодий[1][2] (Quercus macrocarpa) — вид рослин з родини букові (Fagaceae); поширений у Канаді й США. Етимологія: дав.-гр. μακρός — «великий», лат. o — сполучна голосна, καρπός — «плід», us — суфікс латинізації[3].
Це дерево росте повільно, має середню висоту 20–25 м, але може вирости до 30 метрів і більше на кращих місцях. Живе досить довго, досягає 300–400 років; деякі види як задокументовано досягли віку 450 років[4]. Міцний стовбур діаметром 0.6–1.2 м. Кора жовтувато-сіра, блискуча, стає борознистою, грубуватою, темно-коричневою. Гілочки запушені; бруньки голі. Листки 10–15(30) × 5–13 см, довгасті; верхівка округла; основа клиноподібна; 5–9 глибоких часточок; блискуче зелені зверху й сіруваті запушені знизу; ніжки листків 1.5–2.5 см завдовжки. Жолуді завдовжки 2.5–5 см, овальні, запушені на верхівці; ніжка довжиною 1–2 см; чашечка волохата, охоплює 1/2 горіха, пурпурувата, діаметром 2 см; дозріває через 1 рік[5]. Листопадне. 2n = 24[6].
Квітне рано навесні[5]. Жолуді Q. macrocarpa поїдають багато птахів і ссавців, наприклад: різноманітні гризуни, олені, чорні ведмеді, індички, качки, худоба; тварини також використовують дерева для побудови домівок[4].
Поширений на півдні Онтаріо (Канада), у центральних і східних частинах США; також культивується[7][8].
Це широко розповсюджений і здатний витримати широкий спектр суворих умов (один з найбільш стійких до посухи дубів), але зазвичай трапляється на вапняках або вапняних глинах; висота: 0–1000 м[4].
В Україні вид зростає в садах і парках — зрідка на всій території; декоративний[2]
Деревина використовується промислово на залізниці, для виробництва шаф, бочок, огорож та ін. Цей вид чудовий для парку або як дерево великої площі[4].
Корінні американці використовували Q. macrocarpa медикаментозно для лікування серцевих хвороб, спазмів, діареї, італійського свербежу та переламів, для вигнання гостриків та як в'яжучий засіб[5].
Загрозами є перетворення земель у сільськогосподарське користування, поїдання худобою, та активне гасіння пожеж. Мало комах або хвороб завдають серйозної шкоди виду[4].
- ↑ Quercus macrocarpa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 61.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 23.08.2020. (англ.)
- ↑ а б в г д Kenny L. & Wenzell K. (2015). Quercus macrocarpa. The IUCN. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 23.08.2020. (англ.)
- ↑ а б в Oaks of the World. Архів оригіналу за 17 січня 2020. Процитовано 23.08.2020. (англ.)
- ↑ Flora of North America. Архів оригіналу за 14 травня 2011. Процитовано 23.08.2020. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 28 листопада 2019. Процитовано 23.08.2020. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 23.08.2020. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
