Золотомушка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Regulidae)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Золотомушка
Золотомушка жовточуба (Regulus regulus)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд: Passerida
Родина: Золотомушкові (Regulidae)
Vigors, 1825
Рід: Золотомушка (Regulus)
Cuvier, 1800
Види
Посилання
Вікісховище: Regulus
Віківиди: Regulus
ITIS: 179864
NCBI: 13244
Золотомушка червоночуба (Regulus ignicapillus)
Золотомушка мадерійська Regulus madeirensis
Золотомушка світлоброва (Regulus satrapa)

Золотому́шка[1] (Regulus) — рід горобцеподібних птахів. Включає 5 або 6 сучасних видів. Раніше вважався єдиним у родині золотомушкових (Regulidae), але згодом золотомушка рубіновочуба була виділена в окремий рід Corthylio. Дрібні лісові птахи, що зовнішнім виглядом нагадують синиць або вівчариків, тільки менші.

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]

Довжина тіла 8—12 см, маса 5—8 г. Забарвлення має оливково-сірі або рудувато-сині відтінки; статевий диморфізм виражений не у всіх. Дзьоб тонкий і короткий, з невеликим гачком на кінці. Ніздрі прикриті дрібним пір'ям або шкіряною складкою. Ноги та пальці тонкі, з вигнутими кігтями та пристосовані для пересуванню по рослинності. Крила короткі та заокруглені, мають 10 махових. Хвіст з невеликою вирізкою, з 12 стернових пір'їн, за довжиною дорівнює крилу. Оперення м'яке. Повне линяння 1 раз на рік, після завершення сезону розмноження.

Поширення та місця існування

[ред. | ред. код]

Поширені в Євразії та Центральній Америці, Північній Африці (у межах північної півкулі). Населяють переважно хвойні рівнинні ліси та гірські зарості кущів.

Особливості екології

[ред. | ред. код]

Одні види є осілими, інші — кочують на обмеженій території; гірські популяції здійснюють сезонні вертикальні переміщення. Золотомушки — рухливі птахи, що тримаються приховано серед густих гілок у кронах дерев.

Моногами. Гнізда у вигляді компактної, ретельно сплетеної чаші або сферичної форми з розташованим збоку льотком. Гнізда часто розміщені в густих кронах на кінцевих частинах гілок та практично недоступні для хижаків. Зовнішні стінки гнізда сплетені з трави та тонких гілочок, лоток вистелений шерстю та дрібним пір'ям. У кладці 4—10 білих або блідо-рожевих з бурими крапками яєць, забарвлення може сильно варіювати. Обидва батьки насиджують кладку близько 15 днів, стільки ж вигодовують пташенят. Після вильоту молоді виводки починають кочувати, об'єднуючись у більші зграї.

Живляться переважно тваринною їжею — дрібними безхребетними (павуки, комахи, їхні яйця, личинки та лялечки), яких збирають у кронах дерев, часто на найтонших гілках, недоступних іншим, більшим за розміром птахам. Рідше поїдають насіння дерев. На землі шукають їжу рідко.

Походження та систематика

[ред. | ред. код]

Ймовірний центр походження золотомушок — помірні широти Євразії. Систематичне положення родини в ряді Горобцеподібних не зовсім зрозуміле, іноді відносили до родини кропив'янкових. Раніше до родини Жовтомушкових відносили 3 роди: Regulus, Lophobasileus та Leptopoecile. Згодом тривалий час родину вважали монотиповою з родом Regulus, однак сьогодні золотомушку рубіновочубу виокремлюють у відновлений рід Corthylio[2].

Рід включає 5 видів, два з яких трапляються на території України.

Крім того канарську золотомушку (Regulus regulus teneriffae) деякі автори вважають окремим видом Regulus teneriffae. Також, з ранньоплейстоценових відкладень Болгарії, що датуються віком 2,6-1,95 млн років, описано викопний вид Regulus bulgaricus[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — Київ—Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
  2. Corthylio calendula (Ruby-crowned Kinglet) - Avibase. avibase.bsc-eoc.org. Процитовано 10 березня 2024.
  3. Boev, Zlatozar (1999). Regulus bulgaricus sp. n. - the first fossil Kinglet (Aves: Sylviidae) from the Late Pliocene of Varshets, Western Bulgaria (PDF). Historia Naturalis Bulgarica. 10: 109—115. Архів оригіналу (PDF) за 20 July 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Карташев Н.Н. Систематика птиц. — М. : Высшая школа, 1974. — 362 с.
  • Фауна мира: птицы: Справочник / Галушин В. М., Дроздов Н. Н., Ильичев В. Д. и др. — М. : Агропромиздат, 1991. — 311 с. — ISBN 5-10-001229-3.