Канарка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Канарка
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Підродина: Щигличні (Carduelinae)
Рід: Щедрик (Serinus)
Вид:
Канарка (S. canaria)
Біноміальна назва
Serinus canaria
(Linnaeus, 1758)
Синоніми

Fringilla canaria Linnaeus, 1758

Кана́рка[1] (Serinus canaria) — невеликий птах родини в'юркових (Fringillidae) родом з Азорських, Канарських островів та островів Мадейра[2][3][4][5].

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Довжина тіла кімнатної канарки становить 12−14 см[6] Дикі птахи дещо менші за домашню форму (12—13 см завдовжки) і сильно відрізняються від неї забарвленням. Самець зверху зеленого кольору з чорними поздовжніми рисками, верхня частина голови, горло і надхвістя жовто-зелені, колір грудей назад переходить в жовтий, черево біле. Забарвлення самиці блідіше, завдяки сіруватим облямівкам пір’я, спина її буро-сіра з чорними рисками. Неволя сильно змінила канарку, і її забарвлення стало одноколірним жовтим. Гібрид дикої канарки з домашньою дуже красивий, забарвлений сумішшю зеленого кольору з жовтим.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Дика канарка живе в місцях, що поросли кущами і деревами. Співає, на думку деяких, навіть краще домашньої. Харчується майже виключно рослинною їжею: дрібним насінням, зеленими частинами рослин і плодами. Дикі канарки вельми товариські, і їх легко ловлять сітками за допомогою голосу птаха.

Домашня канарка легко живе в клітці і співає велику частину року (окрім часу линяння), що сильно збільшує її гідність, як кімнатного птаха. Для навчання молодих птахів їх поміщають біля хороших співаків.

Розмноження

[ред. | ред. код]

До спорудження своїх гнізд дикі канарки приступають в березні і відкладають звичайно п'ять блідо-блакитно-зеленуватих яєць. Висиджування продовжується у дикої і домашньої канарки 13 днів.

Канарка легко схрещується з чижем і щигликом і дає красиві, але безплідні помісі, які раніше дуже цінувалися. Дарвін[7] повідомляє про те, що канарка була схрещена з 9—10 іншими видами родини в'юркових; деякі з цих гібридів були майже повністю фертильні, але немає ніяких відомостей про те, щоб вони дали початок хоч би одній новій породі канарок. Відомі також гібриди дикої і домашньої канарок, яких розводили на Канарських островах.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Дика канарка водиться в наш час на Канарських островах, на Мадейрі і островах Зеленого Мису на висоті від рівня моря до близько 1500 м.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. BirdLife International: Serinus canaria [Архівовано 26 червня 2008 у Wayback Machine.]
  3. Clement, P., Harris, A., & and Davis, J. (1993). Finches and Sparrows. Helm ISBN 0-7136-8017-2.
  4. Hagemeijer, W., & Blair, M. J. (1997). The EBCC Atlas of European Breeding Birds. T & A D Poyser. ISBN 0-85661-091-7.
  5. Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998). The Birds of the Western Palearctic concise ed. Oxford University Press. ISBN 0-19-854099-X.
  6. В книзі Чарльза Дарвіна «The Variation of Animals and Plants Under Domestication» [Архівовано 15 березня 2007 у Wayback Machine.] (перше видання опубліковане в 1868 році) описані канарки бельгійської породи, що мали особливо подовжену форму тіла і що досягали 20 см завдовжки
  7. Darwin C. Domestic Ducks [Архівовано 15 березня 2007 у Wayback Machine.] // The Variation of Animals and Plants Under Domestication / C. Darwin. — 2nd edn. — New York: D. Appleton & Co., 1883. — Ch. VIII. — P. 290—321. (См. подраздел «The Canary Bird» на с. 311—312.)(англ.)