Ховрах великий
| Ховрах великий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Ховрах (Spermophilus) |
| Вид: | S. major
|
| Біноміальна назва | |
| Spermophilus major (Pallas, 1778)
| |
| Синоніми | |
| |
Ховрах великий[1] (Spermophilus major) — гризун з родини вивіркових, один із представників роду ховрах.
Цей червонувато-коричневий ховрах має товсте, низько посаджене тіло, короткі ноги і добре вкритий хутром хвіст. Спина темна вохрово-коричнева, помережана світлою вохрою. Верх голови і переніссі сріблясто-сіруваті. На щоках і над очима руді плями. Хвіст червонуватий знизу, а кінчик блідий. Довжина тіла до 340 мм, довжину хвоста до 105 мм. Вага близько 500 грамів. Диплоїдний набір хромосом: 36.
Країни поширення: Казахстан, Російська Федерація. Проживає від рівня моря до 600 м. Мешкає на трав'янистих рівнинах і злакових і ковилових степах. У північній частині ареалу проникає в лісостепову, а в південній — в лісову зону. На півдні він зустрічається на заплавних луках в напівпустельній зоні.
Типовою місцевістю, згідно з Огнєвим, є степи поблизу Самари.
Ховрах великий відомий з території України за викопними рештками (час палеоліту) з північного сходу (Київ, Канів, Новгород-Сіверський, Мезин), а також у Криму від середнього плейстоцену до пізнього палеоліту. Припускається, що вид траплявся в Україні до XIX ст. включно[2].
Зазвичай риє одну нору на великій території. Постійні нори 100–120 см в глибину, а загальна довжина підземних ходів становить від 2 до 2,5 м. Масово сплячка починається в серпні. Харчується зеленими частинами і насінням трав і злаків.
Найбільш значні загрози це оранка і пряме вбивство людьми.
- ↑ Загороднюк, І. В., & Ємельянов, І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — № 10. — С. 5–30.
- ↑ Загороднюк, І. В. Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України // Збірник праць Зоологічного музею. — 2009. — № 40. — С. 147–185.
- Cassola, F. (2017). Spermophilus major. The IUCN. Процитовано 27.12.2021. (англ.)
- Geurts, E. (2018). Spermophilus major. Animal Diversity Web. Процитовано 27.12.2021. (англ.)
- Karlik F.A. Citellus (Colobotis) major. AgroAtlas. Процитовано 27.12.2021. (англ.)