Серпокрилець-крихітка антильський
| Серпокрилець-крихітка антильський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tachornis phoenicobia Gosse, 1847 | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Серпокрилець-крихітка антильський[2] (Tachornis phoenicobia) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Мешкає на Великих Антильських островах.
Довжина птаха становить 9-11 см, вага 9-11 г. Виду не притаманний статиевий диморфізм. Крила відносно довгі, хвіст роздвоєний, середньої довжини. Тім'я і потилиця темно-бурі, верхня частина тіла і хвіст чорні, надхвістя з боків білі. Крила чорнуваті, махові пера мають бліді краї. Обличчя сірувато-коричневе. Нижня частина тіла переважно тьмяно-біла, вузька смуга на грудях і нижні покривні пера хвоста чорнувато-бурі. У молодих птахів нижня частина тіла блідіша, ніж у молодих птахів, а боки і гузка блідо-коричневі.
Представники підвиду T. p. iradii є дещо більшими, ніж представники номінативного підвиду, хвіст у них більш глибоко роздвоєний. Спина у них чорнувата, сірувато-коричнева пляма на обличчі більша, боки блідіші.
Виділяють два підвиди:[3]
- T. p. iradii (Lembeye, 1850) — острови Куба і Ісла-де-ла-Хувентуд;
- T. p. phoenicobia Gosse, 1847 — острови Ямайка, Гаїті, Саона[en], Беата і Ваш[en].
Антильські серпокрильці-крихітки мешкають у Домініканській Республіці, на Гаїті, Кубі і Ямайці. Бродячі птахи спостерігалися у Флориді[4], на Пуерто-Рико, Кайманових островах, на півдні Багамських островів (Інагуа) та на островах Теркс і Кайкос. Антильські серпокрильці-крихітки живуть в сухих, трав'янистих місцевостях, порослих пальмами, чагарниками і тропічнимим лісами, а також в передмістях і містах. Зустрічаються невеликими зграйками, на Гаїті на висоті до 1700 м над рівнем моря, на Ямайці на висоті до 1200 м над рівнем моря.
Антильські серпокрильці-крихітки живляться комахами, яких ловлять в польоті низько над землею. Іноді приєднуються до змішаних зграй раозом з ластівками. Сезон розмноження на Кубі триває з травня по липень, на Гаїті з березня по травень. Гніздо мішечкоподібне, робиться з рослинних волокон і пір'я, скріплюється слиною, підвішується до сухої пальмової гілки. Птахи гніздяться невеликими колоніями. В кладці від 2 до 5 яєць. І самиці, і самці насиджують яйця і доглядають за пташенятами.
- ↑ BirdLife International (2016). Tachornis phoenicobia: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 31 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 жовтня 2022.
- ↑ Official Florida State Bird List. Florida Ornithological Society. 7 жовтня 2022. Процитовано 10 серпня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |