Норик татринський
| Норик татринський | |
|---|---|
| |
| Полівка лучна (Microtus levis) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Хом'якові (Cricetidae) |
| Підродина: | Щурові (Arvicolinae) |
| Рід: | Полівка (Microtus) |
| Підрід: | Норик (Terricola) |
| Вид: | Норик татринський (M. tatricus)
|
| Біноміальна назва | |
| Microtus tatricus (Kratochvíl, 1952)
| |
| Підвиди | |
|
Microtus tatricus tatricus | |
Норик татринський, або полівка татринська (Microtus (Terricola) tatricus) — один із видів роду Норик (Terricola), представник класу ссавців з ряду гризунів родини Щурових (у ширшому розумінні — хом'якових). У давній науковій літературі нориків розглядали у складі роду Microtus sensu lato як його окремий підрід, використовуючи для нього назву американських чагарникових нориць — Pitymys. Раритетний вид, занесений до Червоної книги України та інших природоохоронних документів.
Звичайно розглядають у складі підроду (в межах роду Microtus) або роду Terricola Fatio. Належить до групи альпійсько-карпатських чагарникових "полівок" — "multiplex-tatricus". Популяція норика татринського з української частини Східних Карпат описана як Terricola tatricus zykovi Zagorodniuk.
Вид є морфологічно близьким до симпатричного з ним норика підземного (Terricola subterraneus), і при визначенні виду необхідно враховувати низку дрібних морфологічних (зокрема й краніальних) ознак. Ці два види добре розрізняються за каріотипом: 2n=32 у татранського, 2n=52=54 у підземного.
Довжина тіла — 80–110, хвіст — 36–42 мм, до 40 % довжини тіла, на ступнях задніх лапок зазвичай тільки 5 мозолей; очі малі (до 2 мм); вуха ледь виступають з хутра; хутро спини довге, темно-буре, низ білий; у самиць грудні соски відсутні (2 пари пахових). Довжина лапок понад 15,5 мм (часто 16–17). Вага 13–35 г.
Основний ареал — Польща й Словаччина, також трапляються в Українських та Румунських Карпатах. Загальний ареал займає менш ніж 2000 км². Трапляються на висотах 650—2350 м над рівнем моря. Досить рідкісний вид, загальна кількість може становити 200 000–250 000 особин. Ареал сильно фрагментований. Мешкають у ялиново-букових лісах з розвиненим підліском.
Веде норовий спосіб життя і має цілорічну сутінково-нічну активність. Живиться зеленими частинами трав'янистих рослин. Плодить 1–2 рази на рік, в середньому по 3 малят. Популяційні хвилі не виразні, темпи розмноження низькі.
На більшій частині ареалу стан природних популяцій виду залишається більш-менш стабільним. Саме тому він, згідно Червоного списку МСОП, отримав охоронну категорію «відносно благополучний вид». Але в окремих регіонах спостерігається тенденція до зниження чисельності популяції виду. Тому полівка татранська занесена до Резолюції 6 Бернської конвенції, для яких Україна створює Смарагдову мережу, а також до Додатку II цієї ж конвенції (охоронна категорія: види фауни, що підлягають особливій охороні), а також до Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони. Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони).[1][2][3]
- ↑ Норик татринський у Червоному списку МСОП
- ↑ Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 27). — ISBN 978-966-7830-13-5
- ↑ Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 49, 78)
- Zima, J., Vohralík, V. & Martínková, N. 2008. Microtus tatricus [Архівовано 23 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- © Червона книга України 2013 [Архівовано 8 грудня 2010 у Wayback Machine.]
- Загороднюк И. В., Воронцов Н. Н., Песков В. Н. Татранская полевка (Terricola tatricus) в Восточных Карпатах // Зоологический журнал. — 1992. — Том 71, вып. 6. — С. 96–105. [1]
- Загороднюк І. Біогеографія криптичних видів ссавців Східної Європи // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Випуск 17. — С. 5–27. [2] [Архівовано 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Martinkova N., Dudich A. The fragmented distribution range of Microtus tatricus and its evolutionary implications // Folia Zoologica. – 2003. – Vol. 52, N 1. – P. 11–22.
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
