Альціон священний

Самець священного альціона

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина:	Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід:	Чорнодзьобий альціон (Todiramphus)
Вид:	Альціон священний

Біноміальна назва

Todiramphus sanctus
(Vigors & Horsfield, 1827)^[2]

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Halcyon sanctus
Halcyon sancta
Todirhamphus sanctus

Посилання

Вікісховище:	Todiramphus sanctus
Віківиди:	Todiramphus sanctus
ITIS:	692705
МСОП:	22683442
NCBI:	342380
Fossilworks:	371326

Альціо́н священний^[3] (Todiramphus sanctus) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Мешкає в Австралазії і Океанії^[4].

Опис

Довжина птаха становить 19—24 см, вага 28—61 г. Верхня частина тіла синьо-зелена або бірюзова, шия і нижня частина тіла білі, боки охристі. На обличчі широка темна «маска», яка переходить у темну смугу на потилиці. Самиці мають дещо тьмяніше, більш зелене забарвлення, нижня частина тіла в них менш охриста. У молодих птахів краї пер на шиї, нижній частині тіла та крилах охристі або коричневі^[5]^[6].

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:^[7]

T. s. sanctus (Vigors & Horsfield, 1827) — від Австралії до східних Соломонових островів;
T. s. vagans (Lesson, R, 1828) — острови Лорд-Гав, Північний, Південний, Кермандек і Стюарт;
T. s. norfolkiensis (Tristram, 1885)^[8]^[9] — острів Норфолк;
T. s. canacorum (Brasil, 1916) — острови Нова Каледонія і Іль-де-Пінс^[en];
T. s. macmillani (Mayr, 1940) — острови Луайоте.

Самоанський альціон раніше вважався підвидом священного альціона.

Поширення і екологія

Священні альціони гніздяться на більшій частині Австралії (за винятком посушливих внутрішніх районів), у Новій Зеландії і Новій Каледонії, локально на Новій Гвінеї. Популяції, що мешкають на південних двох третинах Австралії взимку мігрують на північ, до Нової Гвінеї, Соломонових островів, Малих і Великих Зондських островів. На Суматрі священні альціони вважаються рідкісними. Бродячі птахи спостерігалися на острові Різдва^[10], в Малайзії, на Маршаллових островах, у Федеративних Штатах Мікронезії і Науру. В квітні-травні 2016 року пару священних альціонів спостерігали у філіппінській провінції Пампанга. До Австралії священні альціони повертаються в серпні-вересні.

Священні альціони живуть у сухих і вологих тропічних лісах і рідколіссях, зокрема в евкаліптових лісах, на луках, болотах та інших водно-болотних угіддях, на берегах річок, озер і біллабонгів, у мангрових лісах, на морських узбережжях, на полях і плантаціях, у парках і садах^[11]. У Новій Зеландії вони демонструють висотну міграцію: під час негніздового періоду вони мігрують з гірських лісів до узбережжя та на відкриті рівнини.

Поведінка

Священні альціони живляться різноманітними безхребетними, зокрема комахами й павуками, а також дрібними ракоподібними, іноді рибою, жабами, дрібними рептиліями, гризунами та навіть дрібними птахами. Вони чатують на здобич, сидячи на гілці, а коли поживу побачать, то пікірують до неї, після чого повертаються на сідало, вбивають здобич, ударяючи нею об гілку, а потім ковтають^[6]. Сезон розмноження триває з серпня по березень (переважно з вересня по січень), за сезон може вилупитися два виводки. Священні альціони гніздяться в норах, дуплах, або термітниках^[12]. В кладці від 3 до 6 блискучих білих яєць, розміром 25×22 мм. Інкубаційний період триває 17—18 днів. Насиджують і самиці і самці (переважно самиці). пташенята покидають гніздо через 4 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 7—10 днів^[6].

У культурі

У культурі полінезійців священні альціони шанувалися через те, що вони часто мешкали поблизу марае та кладовищ, їх заборонялося вбивати^[13]. Також полінезійці вважали, що священні альціони здатні керувати хвилями^[14]^[15].

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Todiramphus sanctus. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.
↑ Vigors, N.A.; Horsfield, T. (1827). Australian birds in the collection of the Linnean Society; with an attempt at arranging them according to their natural affinities. Transactions of the Linnean Society of London (англ.) (лат.). 15 (1): 170–334 [206–208]. doi:10.1111/j.1095-8339.1826.tb00115.x.
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Peters, J.L. (1945). Halcyon sancta sancta Vigors and Horsfield. Check-list of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 205.
↑ Morcombe, M. (2012). Field Guide to Australian Birds (вид. Revised). Pascal Press: Glebe. ISBN 978174021417-9.
↑ ^а ^б ^в Woodall, P. F.; Kirwan, G. M. (2020). Sacred Kingfisher (Todiramphus sanctus). У Del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, A.; Juana, E.d. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Barcelona: Lynx Edicions.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
↑ Vertebrate Zoology. www.gbif.org. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
↑ Wagstaffe, R. (1978). Type Specimens of Birds in the Merseyside County Museums (formerly City of Liverpool Museums). Liverpool: Merseyside County Museums.
↑ Reville, Barry J. (1993). A Visitor's Guide to the Birds of Christmas Island, Indian Ocean (вид. 2nd). Christmas Island Natural History Association. ISBN 0-9591210-4-8.
↑ Pizzey, Graham and Doyle, Roy. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5
↑ BirdLife Australia. Sacred Kingfisher. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 4 липня 2020.
↑ Latham, J. (1782). A General Synopsis of Birds. Т. Volume 1, Part 2. London: Printed for Benj. White. с. 621—624. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
↑ Higgins, P.J., ред. (1999). Todiramphus sanctus Sacred Kingfisher (PDF). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Т. 4. Melbourne: Oxford University Press. с. 1178—1201. ISBN 978-0-19-553071-1. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
↑ Heather, B.; Robertson, H. (2005). The Field Guide to the Birds of New Zealand (вид. Revised). Auckland: Viking. ISBN 0-14-302040-4.

Посилання

Sacred kingfisher calling video [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.]
Photos and audio of sacred kingfisher [Архівовано 16 березня 2022 у Wayback Machine.] from Graeme Chapman's photo library

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). Todiramphus sanctus. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.

[2] Vigors, N.A.; Horsfield, T. (1827). Australian birds in the collection of the Linnean Society; with an attempt at arranging them according to their natural affinities. Transactions of the Linnean Society of London (англ.) (лат.). 15 (1): 170–334 [206–208]. doi:10.1111/j.1095-8339.1826.tb00115.x.

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[4] Peters, J.L. (1945). Halcyon sancta sancta Vigors and Horsfield. Check-list of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 205.

[Morcombe-5] Morcombe, M. (2012). Field Guide to Australian Birds (вид. Revised). Pascal Press: Glebe. ISBN 978174021417-9.

[Woodall-6] а ^б ^в Woodall, P. F.; Kirwan, G. M. (2020). Sacred Kingfisher (Todiramphus sanctus). У Del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, A.; Juana, E.d. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Barcelona: Lynx Edicions.

[ioc-7] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.

[8] Vertebrate Zoology. www.gbif.org. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.

[9] Wagstaffe, R. (1978). Type Specimens of Birds in the Merseyside County Museums (formerly City of Liverpool Museums). Liverpool: Merseyside County Museums.

[10] Reville, Barry J. (1993). A Visitor's Guide to the Birds of Christmas Island, Indian Ocean (вид. 2nd). Christmas Island Natural History Association. ISBN 0-9591210-4-8.

[Pizzey-11] Pizzey, Graham and Doyle, Roy. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney. ISBN 073222436-5

[12] BirdLife Australia. Sacred Kingfisher. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 4 липня 2020.

[Latham1782-13] Latham, J. (1782). A General Synopsis of Birds. Т. Volume 1, Part 2. London: Printed for Benj. White. с. 621—624. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.

[14] Higgins, P.J., ред. (1999). Todiramphus sanctus Sacred Kingfisher (PDF). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Т. 4. Melbourne: Oxford University Press. с. 1178—1201. ISBN 978-0-19-553071-1. Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.

[15] Heather, B.; Robertson, H. (2005). The Field Guide to the Birds of New Zealand (вид. Revised). Auckland: Viking. ISBN 0-14-302040-4.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]