Єва Влаардінгербрук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єва Влаардінгербрук
Народилася 3 вересня 1996(1996-09-03)[1] (27 років)
Амстердам, Нідерланди[1]
Країна  Нідерланди
Діяльність інфлюєнсерка
Знання мов нідерландська, англійська, німецька і французька[2]
Партія Партія Свободи[3]
Конфесія католицтво
Батько Kees Vlaardingerbroekd[4]
IMDb ID 12137051

Єва Лотте Луїза Влаардінгербрук (3 вересня 1996 року, Амстердам) — голландська журналістка.[5]

Біографія[ред. | ред. код]

Єва Влаардінгербрук народилася в місті Амстердамі. Вивчала право в Утрехтському університеті. Навчалась певний час у Мюнхені в Університеті Людвіга Максиміліана. Здобула ступінь бакалавра. Єва написала свою магістерську дисертацію та отримала ступінь магістра з відзнакою.[6]

Після навчання працювала у фракції Форуму за демократію (FVD) в Європейському парламенті в Брюсселі. На початку 2020 року вона залишила Брюссель, щоб працювати в Лейдені викладачем-дослідником.[7] У жовтні 2020 року журналістка припинила роботу в університеті та дисертацію, щоб повністю зосередитися на політичній кар’єрі.

У 2021 році Єва Лотте Луїза працювала у Швеції як ведуча загальноєвропейського ток-шоу на YouTube-каналі шведського медіаканалу Riks, афілійованого зі шведською політичною партією Sverigedemokraterna.[8] З 1 січня 2022 року почала працювати юрисконсультом в юридичній фірмі, де займалася питаннями прав людини та цивільних позовів.

На початку липня 2022 року Влаардінгербрук висловилась про голландську азотну кризу в розмові з Такером Карлсоном на американському телеканалі Fox News. Вона заявила, що це вигадка голландського уряду, який використовуватиме кризу, щоб вкрасти землю у фермерів, щоб побудувати будинки для іммігрантів.[9][10]

Політика[ред. | ред. код]

Влаардінгербрук стала членом ФВД у 2016 році [7] і виступила з промовою проти сучасного фемінізму під час з’їзду партії ФВД у 2019 році.[11] 31 жовтня 2020 року лідер партії Тьєррі Боде оголосив, що Влаардінгербрук буде на п’ятому місці в списку кандидатів FVD до Палати представників.[12] 26 листопада 2020 року Влаардінгербрук оголосила, що стала на бік правління в цьому конфлікті.[13][14] Пізніше того ж дня вона оголосила, що знімає свою кандидатуру в депутати і припиняє членство в партії.[15] Після цього вона назвала свій час у ФВД "жахливим часом".[16]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Єва Влаардінгербрук

Влаардінгербрук - донька музикознавця Кеса Вларінгербрука, виросла в Гілверсумі в християнській родині, мати була католичкою, а батько – протестантом.[17] У квітні 2023 року Влаардінгербрук разом з батьком приєдналася до Римо-Католицької Церкви.[18]

Під час конфлікту у листопаді 2020 року Вларінгербрук публічно виступила проти Тьєррі Боде, який розповів, що мав з нею роман у 2017 році.[19] Тоді Влаардінгербрук заявила, що це була короткочасна інтрижка.[20][21] До кінця 2020 року вона була у стосунках із Жюльєном Рошеді, французьким письменником, який обіймав посаду президента молодіжного крила Національного фронту.[21][22] У 2022 році вона заручилася з американським ведучим PragerU Віллом Віттом.[23]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://www.ewmagazine.nl/nederland/achtergrond/2020/01/vlaardingerbroek-idealisme-naar-boven-193866w/
  2. ↑ https://twitter.com/TheRobertDorion/status/1747760944434884918
  3. ↑ https://twitter.com/EvaVlaar/status/1726897365754523746
  4. ↑ Vlaardingerbroek dreigt met juridische stappen tegen Cultureel Persbureau — Joop, 2023.
  5. ↑ Waarom deze vrouwen strijden tegen feminisme en immigratie. de Volkskrant. 7 december 2019. Архів оригіналу за 17 juli 2020.
  6. ↑ Houd de overheid uit uw slaapkamer: gevaren van een nieuwe zedenwet. Elsevier Weekblad. 2 februari 2020. Архів оригіналу за 5 november 2020.
  7. ↑ а б ‘Juist na zo’n aanval komt idealisme in me naar boven’, Elsevier Weekblad (27 januari 2020)
  8. ↑ Eva Vlaar gaat internationaal met eigen talkshow. Архів оригіналу за 5 augustus 2021. Процитовано 6 april 2021.
  9. ↑ Tijd om deze krankzinnige periode vanuit een ander perspectief te bezien. de Volkskrant (нід.). 8 липня 2022.
  10. ↑ Why Tucker Carlson and the global right wing have taken up the cause of Dutch farmers. Grid News (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  11. ↑ ‘Rechts handelt uit sentiment en verliest de realiteit uit het oog’. Het Parool. 19 грудня 2019. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  12. ↑ Van Haga, Smolders en Vlaardingerbroek willen voor FvD Kamer in. Trouw. 31 жовтня 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2021.
  13. ↑ Dit zijn de hoofdrolspelers in de rel rond Forum voor Democratie. RTL Nieuws. 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 15 січня 2021.
  14. ↑ De steun voor Baudet brokkelt steeds verder af. Trouw. 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2021.
  15. ↑ Eerdmans, Nanninga, Pouw en Vlaardingerbroek weg bij FvD. Trouw. 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 5 серпня 2021.
  16. ↑ (Ex-)medewerkers van Forum voor Democratie klappen uit de school: ‘Het was intimiderend, onveilig, toxisch, alles’. Het Parool, 7 april 2023. Gearchiveerd op 9 april 2023.
  17. ↑ Prominent Dutch Philosopher and Convert Charts Her Path to the Catholic Church. NCR (англ.). 23 april 2023. Архів оригіналу за 27 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2023.
  18. ↑ Hoe de Rooms-Katholieke Kerk een thuishaven voor rechts wordt. ‘Wat doen we verkeerd?’. Nederlands Dagblad (нід.). 26 april 2023. Архів оригіналу за 27 квітня 2023. Процитовано 27 квітня 2023.
  19. ↑ Pijnlijke tv: Thierry Baudet verdrietig na uitspraken ex-geliefde. Mediacourant.nl (нід.). 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 5 квітня 2022.
  20. ↑ Eva Vlaardingerbroek over 'liefdesrelatie' met Thierry Baudet: 'Het was een fling'. LINDA. 11 грудня 2020. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2023.
  21. ↑ а б ’Liefdesrelatie met Thierry? Meer een kwestie van: foutje, bedankt’. De Telegraaf. 11 грудня 2020. Архів оригіналу за 22 січня 2021.
  22. ↑ ’Dienstmaagd van radicaal rechts’ toont ware gezicht. De Telegraaf. 14 грудня 2019. Архів оригіналу за 6 листопада 2020.
  23. ↑ No one I love more. Архів оригіналу за 1 жовтня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єва_Влаардінгербрук&oldid=41185176