Єйський відділ
| Єйський відділ | |
| Дата створення / заснування | 1869 |
|---|---|
| Офіційна назва | рос. Ейский отдел (1888) |
| Країна |
 Російська імперія, Російська республіка, .svg){kind=small} Російська СФРР і .svg){kind=small} СРСР |
| Столиця | Єйськ |
| Адміністративна одиниця |
Кубанська область Кубанська Народна Республіка Кубанська Радянська Республіка Кубано-Чорноморська Радянська Республіка Північно-Кавказька Соціалістична Радянська Республіка Кубанська Народна Республіка Кубано-Чорноморська область |
| Кількість населення | 277 300 осіб[1] |
| Час/дата припинення існування | 2 червня 1924 |
| Площа | 16 580 523 660 квадратний метр |
 | |
 | |
Координати: 46°19′ пн. ш. 39°23′ сх. д. / 46.317° пн. ш. 39.383° сх. д.
Єйський відділ — адміністративна одиниця у складі Кубанської області Російської імперії та Кубано-Чорноморської області РРФСР, що існувала в 1869–1924 роках. Адміністративний центр — місто Єйськ (1902–1920 рр. — Станиця Уманська).
Географія[ред. | ред. код]
Відділ займав північну частину області, межував на півночі і сході з Областю війська Донського, від якої відокремлювався річками Єя і Куго-Єя, заході — з Азовським морем. Територія 11 190[2] верст (12 734,2 км).
Сучасний стан[ред. | ред. код]
На території колишнього Єйського відділу Кубанської області зараз розташовуються Єйський, Старомінський, Канівський, Ленінградський, Павлівський, Криловський, а також частини Щербинівського, Кущевського та Тихорєцького районів Краснодарського краю.
Історія[ред. | ред. код]
- Утворений в 1869 як Єйський повіт з центром в місті Єйськ, з 1888 — відділ.
- У 1902 році управління відділом перенесли до Уманської станиці.
- Після встановлення Радянської влади на Кубані в березні 1920 року Єйський відділ увійшов до складу новоствореної Кубано-Чорноморської області, центром відділу знову став Єйськ.
- 2 червня 1924 року ліквідовано Кубано-Чорноморська область і всі відділи, що входили до неї. На території Єйського відділу утворено 6 районів (Єйський, Канівський, Кущевський, Павловський, Старомінський, Уманський) Південно-Східної області.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
У 1913 році до складу відділу входило 2 волосних правління та 25 станиць[3]:
- Волосні правління:
- Александрівське — селище Александрівка,
- Воронцовське — селище Воронцовка,
- Станиці:
Станом на 26 січня 1923 року до складу відділу входило 17 волостей:
Населені пункти[ред. | ред. код]
Найбільші населені пункти відділу (населення[4], кінець XIX століття)
- м. Єйськ (35 414)
- ст-ця Калниболотська (15 628)
- ст-ця Старомінська (13 495)
- ст-ця Старощербинівська (11 519)
- ст-ця Катеринівська (11 290)
- ст-ця Уманська (11 137)
- ст-ця Канівська (10 260)
- ст-ця Незамаївська (9525)
- ст-ця Павлівська (8050)
- ст-ця Кисляківська (7958)
- ст-ця Новоріздвяна (7866)
- ст-ця Новощербинівська (7268)
- ст-ця Новомінська (6586)
- ст-ця Новодерев'янківська (6449)
- ст-ця Новолішківська (5934)
- ст-ця Кущівська (5831)
- ст-ця Шкурінська (5000)
- ст-ця Камишевацька (4835)
- ст-ця Челбаська (4643)
- ст-ця Ясенська (4262)
- ст-ця Старолеушківська (3869)
- ст-ця Копанська (3512)
- ст-ця Стародерев'янківська (3371)
Населення[ред. | ред. код]
Національний склад відділу в 1897 році:
| Національність | Чисельність[5], осіб |
Частка від усього населення, % |
|---|---|---|
| українці | 205 063 | 73,95 |
| великороси | 65 449 | 23,60 |
| німці | 1952 | 0,70 |
| інші | 4 836 | 1,74 |
| Разом: | 277 300 | 100,00 |
Розподіл населення за статевою ознакою[5]:
- чоловіки — 140 344 (50,61 %)
- жінки — 136 956 (49,39 %)
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.webcitation.org/65Z8iavmA?url=http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_gub_97.php?reg=65
- ↑ Ейский отдел // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913. Архівовано з джерела 16 червня 2017
- ↑ ЭСБЕ
- ↑ а б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи. Архів оригіналу за 7 липня 2012. Процитовано 29 листопада 2009.
Література[ред. | ред. код]
- Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793—1985 гг.) / Сост.: А. С. Азаренкова, И. Ю. Бондарь, Н.С. Вертышева. — Краснодар : Краснодарское кн. изд-во, 1986. — 394 с. (рос.)
- Ейский отдел // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Каменецкий В. А. Ейский отдел // Энциклопедический словарь Гранат : в 58 т. — М., 1910—1948. (рос.)
