Єлизавета Савойська
| Єлизавета Савойська | |
|---|---|
| італ. Elisabetta di Savoia-Carignano | |
 Єлизавета Савойська, портрет невідомого художника | |
| Ім'я при народженні | Марія Франческа Єлизавета Шарлотта Джузеппіна Савойська-Кариньяно |
| Народилася |
13 квітня 1800 Париж, Франція |
| Померла |
25 грудня 1856 (56 років) Больцано, Австрійська імперія ·сухоти |
| Поховання | Катедральний собор Больцано |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | аристократка, політична діячка |
| Галузь | політика[1] і благодійність[1] |
| Знання мов | французька |
| Титул | ерцгерцогиня Австрійська |
| Посада | віце-королева Ломбардо-Венеціанського королівства |
| Термін | 1820—1848 |
| Попередник | Августа фон Берліхінген |
| Наступник | Франциска фон Штрассольдо-Графенберг |
| Конфесія | католицтво |
| Рід | Савойський дім, Габсбурги |
| Батько | Карл Еммануїл Савойський |
| Мати | Марія Крістіна Саксонська |
| Брати, сестри | Карл Альберт |
| У шлюбі з | Райнер Йосип Австрійський |
| Діти | Марія Кароліна, Адельгейда, Леопольд Людвіг, Ернст, Сигізмунд, Райнер Фердинанд, Генріх Антон, Максиміліан |
| Нагороди |
Орден Зіркового хреста Орден Святої Єлизавети Орден Святої Катерини |
 | |
Єлизавета Савойська-Кариньяно (італ. Elisabetta di Savoia-Carignano, фр. Élisabeth de Savoie-Carignan), повне ім'я Марія Франческа Єлизавета Шарлотта Джузеппіна Савойська-Кариньяно, італ. Maria Francesca Elisabetta Carlotta Giuseppina di Savoia-Carignano; 13 квітня 1800 — 25 грудня 1856) — принцеса Савойська-Кариньяно, донька принца Карла Еммануїла Савойського-Кариньяно та саксонської принцеси Марії Крістіни, дружина ерцгерцога Австрійського Райнера Йосипа, матір королеви Сардинії Марії Аделаїди.
Біографія[ред. | ред. код]
Єлизавета народилась 13 квітня 1800 року в Парижі. Вона була єдиною донькою та другою дитиною в родині принца Карла Еммануїла Савойського-Кариньяно та його дружини Марії Крістіни Саксонської. Батько воював проти Франції під час війни першої коаліції. 1799 року його із родиною вивезли до Франції, де вони мешкали під домашнім арештом у скромному житлі в передмісті Парижу Шайо.[2] За чотири місяці після народження доньки Карл Еммануїл пішов з життя у віці 29 років[3].
Після його смерті сім'я певний час жила у Парижі та Женеві. Невдовзі матір зійшлася із юним маркізом де Румоном, від якого народила двох дітей, після чого пара взяла шлюб у 1810 році в Парижі. У шлюбі Марія Крістіна мала ще трьох дітей.
Єлизавета у віці 20 років одружилася із 36-річним ерцгерцогом Райнером Йосипом Австрійським. Весілля відбулося 28 травня 1820 у Празі. Наречений вже певний час займав посаду віце-короля Ломбардо-Венеційського королівства. У подружжя з'явилося восьмеро дітей:
- Марія Кароліна (1821—1844) — одружена не була, дітей не мала;
- Адельгейда (1822—1855) — дружина короля Сардинії Віктора Емануїла II, мала восьмеро дітей;
- Леопольд Людвіг (1823—1898) — ерцгерцог Австрійський, фельдмаршал-лейтенант, одруженим не був, дітей не мав;
- Ернст Карл (1824—1899) — ерцгерцог Австрійський, генерал від кавалерії, був одруженим із угорською шляхтянкою Лаурою Скубліч фон Веліке та Бессеньйо, мав четверо дітей;
- Сигізмунд Леопольд (1826—1891) — ерцгерцог Австрійський, фельдмаршал-лейтенант, одруженим не був, дітей не мав;
- Райнер Фердинанд (1827—1913) — ерцгерцог Австрійський, генерал піхоти, голова Ради міністрів Австрійської імперії у 1861—1865 роках, був одруженим з ерцгерцогинею Марією Кароліною Австрійською, дітей не мали;
- Генріх Антон (1828—1891) — ерцгерцог Австрійський,[4]фельдмаршал-лейтенант, узяв морганатичний шлюб із співачкою Леопольдіною Гоффман, мав єдину доньку;
- Максиміліан Карл (1830—1839) — ерцгерцог Австрійський, прожив 9 років.
Основною резиденцією родини був королівський палац у Мілані. Літній час проводили на віллі у Монці,[5] де Райнер віддавався своїй пристрасті до ботаніки.
Як віцекоролева, адміністративних обов'язків Єлизавета не мала, однак виконувала церемоніальні функції. Також опікувалася закладами для дітей, робітними домами та шпиталями.
У січні 1848 року подружжя виїхало до Відня. За три місяці почалася Австро-італійська війна. До Італії вони більше не поверталися. Оселилися в Південному Тиролі, м'який клімат якого був до вподоби Райнеру.[6] Там вони вели усамітнене життя як приватні особи до самої смерті ерцгерцога у січні 1853 року.
Єлизавета пережила чоловіка майже на чотири роки і померла від сухот в день Різдва 1856 року. Похована поруч із ним у крипті під головним вівтарем Катедрального собору Больцано[7].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Зіркового хреста (Австрійська імперія)̥;
- Орден Святої Єлизавети Баварської (Королівство Баварія);
- Великий хрест ордену Святої Катерини (Російська імперія)̥, (5 жовтня 1845).
Титули[ред. | ред. код]
- 13 квітня 1800 — 28 травня 1820 — Її Високість Принцеса Єлизавета Савойська;
- 28 травня 1820 — 25 грудня 1856 — Її Імператорська та Королівська Високість Ерцгерцогиня Єлизавета Австрійська
Генеалогія[ред. | ред. код]
Людовік Віктор Савойський-Кариньян | Крістіна Гессен-Ротенбурзька | Людовік Карл Лотаринзький.jpg) | Луїза де Роган | Август III Фрідріх | Марія Жозефа Австрійська | Станіслав Корвін-Красінський | Аньєла Гумецька | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Віктор Амадей II Савойський-Кариньян | Жозефіна Лотаринзька | Карл Саксонський | Франциска Корвін-Красінська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Карл Еммануїл Савойський | Марія Крістіна Саксонська | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Єлизавета | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Михайло Савояров. Карл-Еммануїл, принц Савоя-Кариньян [1] [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Bru — Car. Volume 6 of Biographie universelle ancienne et moderne / J. Fr. Michaud. Akad. Druck- und Verlag-Anst., 1854, стор. 676 [2] [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] (фр.)
- ↑ У 1868—1871 — граф Вайдек.
- ↑ Історія королівської вілли в Монці [3] [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
- ↑ Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Habsburg, Rainer Joseph. Band: 7 (1861) [4] [Архівовано 15 листопада 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
- ↑ Савоя-Кариньяни [5] [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
Література[ред. | ред. код]
- Hamannova, Brigitte. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha: BRÁNA, Knižní klub, 1996. 408 s. ISBN 80-85946-19-X. стор. 54. (чес.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Савойський дім [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Geni.com [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профіль на Geneall.net (нім.)
- Профіль на Genealogics.org (англ.)
- Профіль на Thepeerage.com [Архівовано 4 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Єлизавети Савойської [Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- Генеалогія Райнера Австрійського [Архівовано 26 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
|
