Єщенко Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єщенко Віктор Васильович
 Полковник
Загальна інформація
Народження 27 лютого 1967(1967-02-27)
Київ
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (47 років)
Іловайськ
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За відзнаку в службі» (МВС України)
Нагрудний знак «За відзнаку в службі» (МВС України)

Ві́ктор Васи́льович Є́щенко (1967—2014) — полковник, Міністерство внутрішніх справ України, 14-й батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець», учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1987 року в місті Київ. 1984 року закінчив київську ЗОШ № 160 м. Києва. Закінчив вище інженерне радіотехнічне училище протиповітряної оборони, проходив службу в лавах збройних сил. Пройшов шлях від командира взводу до командира роти.

В 1989—1995 роках проходив службу в лавах Збройних Сил України — від командира взводу до командира роти (військове звання капітан). В органах внутрішніх справ з 1995 року, розпочав з посади оперуповноваженого відділу карного розшуку. 2010 року закінчив службу — на посаді керівника одного з відділів Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України.

У травні 2014-го добровільно вступив до батальйону «Миротворець».

Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу Іловайська.[1] Відбулося це на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко. 3 вересня 2014 року його тілоразом з тілами 96 інших загиблих було привезено до дніпропетровського моргу. Упізнаний родичами.

Вдома залишилися дружина Олена і три доньки — Юлія, Наталія й Вікторія.

Нагороди і вшанування[ред. | ред. код]

  • 29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 10, місце 31
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
  • Іловайський Хрест (посмертно)
  • недержавна відзнака орден «За вірність присязі» (посмертно)
  • Відзнака-медаль «За сумлінну службу» I ступеня
  • Відзнака-медаль «За сумлінну службу» II ступеня
  • Відзнака-медаль «За сумлінну службу» III ступеня
  • Відзнака «15 років спецпідрозділу „Сокіл“ МВС України»
  • Відзнака МВС України «За відзнаку в службі» II степеня

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]