Іван Дімовський
| Іван Дімовський | |
|---|---|
| Народився |
7 липня 1934 Патрешко, Troyan Municipalityd, Болгарія |
| Помер | 28 липня 2023 (89 років) |
| Країна |
 Болгарія |
| Діяльність | математик, викладач університету |
| Alma mater | Софійський університет Святого Климента Охридського |
| Заклад | Софійський університет Святого Климента Охридського |
Іван Христов Дімовський (болг. Иван Димовски; 7 липня 1934, Патрешко — 28 липня 2023[1]) — болгарський математик. Професор, член-кореспондент Болгарської академії наук.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 7 липня 1934 року у селі Патрешко Ловецької області[2]. Навчався у початковій школі в селі Орешак та в гімназії у Трояні. Виявляв інтерес до математики і у 1950/51 навчальному році став переможцем першої національної математичної олімпіади[3].
Вивчав математику на фізико-математичному факультеті Софійського університету (1952—1957), брав участь у роботі математичного гуртка Ярослава Тагамлицького, багато членів якого стали згодом знаними математиками[3][4]. У 1961/61 навчальному році проходив спеціалізацію в Московському державному університеті на кафедрі теорії еластичності[3].
Працював учителем у середній школі в Русе за направленням. Виграв конкурс на заміщення посади асистента у Вищому інституті машинобудування, механізації та електрифікації сільського господарства (ВІММЕСС) (1958)[3]. З кінця 1959 року молодший науковий співробітник секції аналітичної механіки Математичного інституту БАН. З 1969 року старший науковий співробітник секції комплексного аналізу[2]. Після виходу на пенсію академіка Любомира Іванова з 1986 до 2004 рік був керівником секції[1][3].
1977 року захистив докторську дисертацію на тему «Конволюційний метод в операційному обчисленні» без захисту кандидатської дисертації[3]. Обраний професором Математичного інституту БАН у 1982 році. З 1997 року член-кореспондент Болгарської академії наук[2].
Викладав у Софійському, Пловдивському, Шуменському[bg] університетах. Як заїжджий професор читав лекції в Угорщині, СРСР, НДР, Польщі, Іспанії, Югославії, Венесуелі, Кувейті й інших країнах[3].
Відзначений професійними нагородами: 1979 року нагородою Софійського університету та Болгарської академії наук імені Н. Обрешкова[bg], 2004 року почесним знаком БАН імені Марина Дринова[2].
Науковий внесок[ред. | ред. код]
Здобув широке міжнародне визнання як творець нового наукового напряму в математичному аналізі — конволюційного методу, який часто згадується як метод Дімовського. Розробив теорію конволюційних обчислень, провідну роль у якій відіграє поняття конволюції лінійного оператора, введене Дімовським у 1966 році і дає можливість широкого узагальнення операційного обчислення Мікусіньського. Досліджував застосування конволюційного методу в математичній фізиці, для функцій Гріна, в інтегральних перетвореннях. Розширив й узагальнив принцип Дюамеля[2]. Ввів найбільш загальний клас операторів Бесселя для цілого ряду, згодом названих гіпербесселівськими, досліджував функції, диференціальні рівняння й операторів перетворень для них, названі у спеціальній літературі перетвореннями Соніна — Дімовского та Пуассона — Дімовского[2][5].
Автор близько 100 наукових праць і монографії «Convolutional Calculus» («Конволюційні обчислення»)[6], понад 20 підручників для середньої школи, близько 40 науково-популярних публікацій. Переклав на болгарську мову з французької, англійської, німецької та російської понад 50 книг, а також 2 книги відомих болгарських математиків — з болгарської англійською[2][4].
Підготував 10 докторантів, з яких 3 отримали професорські звання, 4 габілітовані[2]. Голова спеціалізованої вченої ради з прикладної математики та механіки у Вищій атестаційній комісії (ВАК) (2005—2009)[4].
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Списък на публикациите на член-кореспондент Иван Христов Димовски (PDF). Музей математиката и информатиката в България (болг.). Архів оригіналу (PDF) за 17 січня 2024. Процитовано 17 січня 2024.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Простихме се с чл.-кор. Иван Димовски (болг.). Институт по математика и информатика. 2 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 вересня 2023. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ а б в г д е ж и Кирякова В. 80-годишен юбилей на чл.-кор. Иван Димовски. — № 5.
- ↑ а б в г д е ж Тонков Т. Проф. дмн Иван Христов Димовски. — Т. IV.
- ↑ а б в Иван Димовски (1934-2023). Музей математиката и информатиката в България (болг.). Архів оригіналу за 17 січня 2024. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Катрахов В. В., Ситник С. М. Метод операторов преобразования и краевые задачи для сингулярных эллиптических уравнений : [арх. 17 січня 2024]. — Современная математика. Фундаментальные направления. — 2018. — Вип. 2. — С. 226-227.
- ↑ Dimovski I. H. Convolutional Calculus. — Pub. House of the Bulgarian Academy of Sciences, 1982. Переиздания 1990 Архівовано січень 17, 2024 на сайті Wayback Machine. (Kluwer Academic), 2011-2012 Архівовано січень 17, 2024 на сайті Wayback Machine. (Springer)