Ігор Швець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Швець.
Ігор Швець
Основні відомості
Народження 1959(1959)
Буковина
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Альма-матер: Одеська духовна семінарія, Московська духовна академія
Заклад: Львівська духовна семінарія, Київська духовна академія і семінарія
Конфесія: УПЦ КП
Праці й досягнення
Рід діяльності: богослов
Основні інтереси: теологія
Ступінь: кандидат богослів'я
Додаткова інформація: керівник Рівненської духовної семінарії, Волинської духовної семінарії, Волинської православної богословської академії 2008-2013

І́гор Шве́ць (нар.1959 р., село Лашківка, Кіцманського району, Чернівецької області, Буковина) — митрофорний протоієрей.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї священника Федора Швеця, рідний брат єпископа Іоанна (Швеця).

У 1983 році з відзнакою закінчив Одеську духовну семінарію, в 1990-му — Московську духовну академію.

1983 року на останньому курсі навчання в Одеській Духовній Семінарії був висвячений на диякона, а пізніше на священика Ігор Швець.

Після одруження був направлений до Львівсько-Тернопільської єпархії, в якій служив на декількох парафіях. Починаючи від заснування УАПЦ був запрошений на викладання у Львівську Духовну Семінарію тому, що здобув вищу Богословську Освіту в Загорську, в Академії.

За той час, коли був викладачем Львівської Духовної Семінарії, збудував 2 храми, в с. Мшана і в с. Бартатів, котрі зараз є гарними, величавими святинями неподалік міста Львова.

Викладав у Львівській духовній семінарії, Київських духовної академії та семінарії (КДА).

Пізніше у 1994 році, на запрошення Патріарха Володимира (Романюка), переїхав з сім'єю до Києва і в Києві був до смерті Патріарха Володимира. Його парафією, неподалік від Києва було село Буча, сьогодні знамените тим, що там відбувалися страшні звірства, трагедії, спричинені військовою агресією. За словами Ігоря Швеця:

"1994 року на запрошення Патріарха Володимира (Романюка) я з сім’єю переїхав у Київ. Це сталося з ініціативи покійного владики Даниїла (Чокалюка), який подбав, щоб я став викладачем столичних академії і семінарії. Щоправда, працював тут лише один рік: як і у Львові, викладав Старий Заповіт, історію УПЦ. Після смерті Патріарха Володимира ситуація дещо змінилася і я прийняв пропозицію єпископа Петра – тоді Боннського і Крефельдського – поїхати до Німеччини".

З 1996 р. до 1999 р. із групою студентів КДА був у Німеччині з науково-освітньою місією. Був направлений у Німеччину у місто Бонн і у містечко Крефельд, де стоїть православний храм, на запрошення Архієпископа Патріка Де Траля, побув у Німеччині більше 3 років. Пізніше повернувся в Україну і служив у м. Самборі.

У кінці 1999 року, на запрошення Митрополита Даниїла (Чокалюка), призначений ректором у Рівненське духовне училище, реорганізоване у 2000 році у Рівненську духовну семінарію, а в 2005 році - в Рівненський православний богословський інститут (у 2010 році заклад повернувся до статусу семінарії).

У 2001 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата богослів'я на кафедрі церковної історії за темою: «Діяльність православних українських місіонерів у XVIII ст.».

У 2008 р. призначений на ректора Волинської духовної семінарії. Його запросив на ректорство та викладання Митрополит Михаїл Луцький і Волинський, після того, як попередній ректор, прот. Іоанн Нідзельський фактично розвалив семінарію, та перейшов зі скандалом з УПЦ-КП до УПЦ-МП.

У 2008-2009 роках прот. Ігор Швець провів кадрові перестановки в семінарії. За його словами:

"Викладацький склад поповнився новими людьми. Це мій товариш, з яким я навчався в Московській академії, – кандидат богословських наук радехівський благочинний протоієрей Зиновій Середницький [Львівська єпархія]. Він погодився читати лекції з літургіки та церковного уставу. Також це магістри релігієзнавства: протоієрей Михайло Бучак, аспірант ВНУ ім. Лесі Українки, перспективний, вважаю, священик, і матінка Оксана Цап, яка викладатиме психологію і правознавство. По-новому зазвучить семінарський хор: його регенткою стала Ірина Лесюк. З цього (2009-2010) навчального року ми запроваджуємо щоденну Літургію: усі вихованці збираються о 7-й годині ранку на Службу Божу. Кожен може посповідатись, причаститись не тільки традиційно тоді, коли піст, а й будь-якого дня за покликом, за бажанням, за потребою. ".[1]

Станом на початок 2011 року прот. Ігор Швець сформував високопрофесійну команду. Зокрема, при його ректорстві в керівництві семінарії працювали проректор - кандидат богословських наук, священик Лозовицький Василь Миколайович, секретар - прот. Ігор Скиба, економ - прот. Юрій Близнюк, а також інспектори: прот. Миколай Цап’юк, ієромонах Іов (Богуш), свящ. Володимир Вакін, та мирянин Тишкевич Богдан Петрович.[2]

При ньому Волинській духовній семінарії присвоєно статус Академії 13 травня 2011 року.

Від 2011 р. до 2013 р. очолював Волинську православну богословську академію.

У жовтні 2012 р. за благословенням митрополита Луцького і Волинського Михаїла (Зінкевича) при Волинській православній богословській академії УПЦ-КП було почато створення «Наукового інституту дослідів православ’я Волині», головою якого був призначений Володимир Борщевич, та про існування якого офіційно було оголошено на актовий день у ВПБА 23 жовтня 2012 року ректором прот. Ігорем Швецем [3].

За благословенням на затвердження такого інституту владика Михаїл не звертався до Синодального учбового управління на чолі з єпископом Епіфанієм (Думенком), а звернувся одразу до Патріарха Філарета, порушивши церковну субординацію. Однак у благословенні було відмовлено, а прот. Ігор Швець був викликаний у Патріархію УПЦ-КП, де йому висловили невдоволення та попередження через непогоджене з вищим священноначалдям відкриття інституту на чолі з Борщевичем. Як зазначалося у рішенні Священного Синоду УПЦ-КП від 13 грудня 2012 року, ухваленому за скаргою Епіфанія (Думенка): "Порушене Вченою Радою ВПБА питання про створення інституту, як таке, вирішення якого перевищує владу єпархіального архієрея, слід було направити для вивчення до вказаного Синодального (учбового) управління. Враховуючи, що Волинська православна богословська академія лише нещодавно була реорганізована з Волинської духовної семінарії, вважати недоцільним створення при ній будь-яких нових навчальних чи науково-дослідних структур".».[4].

Не виключено, що створення Священним Синодом УПЦ-КП штучних перепон для організації «Наукового інституту дослідів православ’я Волині» при ВПБА було викликано особою його керівника - Володимира Борщевича, та було спричинено інтригами його давнього опонента, лучанина Володимира Рожка, дуже наближеного до Епіфанія (Думенка) та до Патріархії УПЦ-КП.

У 2013 році на вимогу Епіфанія (Думенка), через виникнення непорозумінь з керуючим Рівненською єпархією Іларіоном (Проциком), прот. Ігор Швець увільнений з Волинської семінарії, на що вплинув і перехід його рідного брата Іоанна (Швеця) 2010 року з УПЦ-КП до УАПЦ, хоча останній 2013 року й повернувся в УПЦ-КП.

Далі, доля склалася так, що прот. Ігор Швець був змушений переїхати в Париж, де служив як священик, разом із сім'єю.

Зокрема, у 2015-2017 роках згаданий, як настоятель храму Христа Спасителя в Аньєр-сюр-Сен, передмісті Парижу, перебував у юрисдикції Російського архієпископства Константинопольського Патріархату, під керівництвом владики Іова (Геча).[5].

Пізніше, коли французькі парафії Константинопольського Патріархату у 2018-2019 роках у переважній своїй більшості перейшли під юрисдикцію Московського Патріархату, отець Ігор був переведений до Півдня Італії Митрополитом Іовом (Гечею), котрий свого часу посприяв його переїзду з України до Парижу. Починаючи з 2018 року, служить у Калабрії.[6].

Син - висвячений у 2007 році ієрей Назарій Швець, 1984 року народження, залишався священнослужителем Свято-Георгіївського кафедрального храму УПЦ-МП у м. Львів аж до 2023 року.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Швець І. Волинська Духовна семінарія: процес відродження і розвитку / І. Швець // Волинська Духовна семінарія (до 20-річчя відродження): збірник матеріалів науково-практичної конференції з нагоди ювілею 20-річчя відродження Волинської Духовної семінарії. — Луцьк, 2010. — С.5-19.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://arkhiv.pravoslaviavolyni.org.ua/gazeta/stattja/?newsid=1272/
  2. ↑ https://web.archive.org/web/20110221200605/http://volynska-seminaria.org.ua/?rozdID=141/
  3. ↑ http://cerkva.info/ru/news/vesti/2796-vpbanovyny24102012.html/[недоступне посилання]
  4. ↑ http://www.cerkva.info/uk/synod/2949-synod13-12-12.html/
  5. ↑ https://popovfoundation.org/2015/10/28/русские-пригороды-парижа-аньер-курбе/
  6. ↑ 40 Років Священнослужіння. YouTube. Єпископ Іоан Швець. 5 травня 2023. Процитовано 14 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)


П'єр Абеляр Це незавершена стаття про теолога або теологиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ігор_Швець&oldid=40662035