Інертність (фізика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Інертність — здатність тіла зберігати свою швидкість і напрямок руху під час дії на нього зовнішньої сили. Більш інертні тіла повільніше змінюють швидкість при прикладенні до них сили[1]. Згідно другого закону Ньютона, прискорення, тобто швидкість зміни швидкості, пов'язане з силою що діє на тіло як:

де m — інерційна маса тіла, що є чисельною мірою інертності. Згідно принципу еквівалентності інерційна маса дорівнює гравітаційній масі (тобто тій, що фігурує у законі всесвітнього тяжіння)[2]. Через це обидві величини називають просто масою. Одиницею вимірювання маси є кілограм.

При обертальному русі мірою інертності є момент інерції.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Інертність. Явище інерції. Маса, як міра інертності тіла. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.
  2. Маса інерційна та маса гравітаційна. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 27 листопада 2021.