Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 8-го типу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Інфекція (значення).
Інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 8-го типу
Поширена саркома Капоші — одна з хвороб, яку спричинює герпесвірус людини 8-го типу
Поширена саркома Капоші — одна з хвороб,
яку спричинює герпесвірус людини 8-го типу
Поширена саркома Капоші — одна з хвороб,
яку спричинює герпесвірус людини 8-го типу
Спеціальність інфекційні хвороби і онкологія
Симптоми саркома Капоші, лімфома, лімфоаденопатія, гепатомегалія, спленомегалія, асцит, плевральний випітd, гарячка, схуднення, анорексія, анасарка, набряк[d], гепатит, тромбоцитопенія і висип
Причини герпесвірус людини 8-го типуd
Метод діагностики фізикальне обстеження, ІФА, вестерн-блот, ПЛР, КТ, МРТ і біопсія
Ведення хімієтерапія, моноклональні антитіла і противірусні препарати
Препарати ритуксимаб і ганцикловір
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 B33 C46 C83 D36 R59
МКХ-О M9140/3M9678/3
OMIM 148000
DiseasesDB 33904, 2165 і 7105
MedlinePlus 000661
eMedicine

med/1218 derm/203

oph/481

Інфе́кція, яку спричи́нює герпесві́рус люди́ни 8-го ти́пу — інфекційне захворювання, яке породжує герпесвірус людини 8-го типу (ГВЛ-8). Частим є перебіг у вигляді безсимптомної персистенції, однак ГВЛ-8 іноді зумовлює розвиток саркоми Капоші, рідше первинної лімфоми порожнин тіла (англ. Primary effusion lymphoma, body cavity lymphoma) і мультицентровий варіант хвороби Каслмена (англ. Castleman disease). Не виключається участь цього вірусу у низці інших хвороб, хоча у більшості з них причинний зв'язок з ГВЛ-8 поки не підтверджений. Одне з таких захворювань — множинна мієлома, так як було виявлено, що ГВЛ-8 спричинює розмноження заражених ним плазматичних клітин. Інші асоціації включають саркоїдоз, шкірну T-клітинну лімфому, базальну і сквамозно-клітинну карциному. Є повідомлення про те, що ГВЛ-8 може зумовлювати афебрільні (безгарячкові) захворювання, які супроводжуються лімфаденопатією, анемією, тромбоцитопенією, гепатитом у імунологічно скомпрометованих хворих.

Історія дослідження[ред. | ред. код]

Моріц Капоші[en] — першовідкривач даного виду саркоми.

Поштовхом до досліджень вірусу явилися певні наукові припущення, які були зроблені під час вивчення перебігу саркоми Капоші. У 1872 році дерматолог угорського походження Моріц Капоші[en] (Австро-Угорська імперія) вперше описав агресивну пігментовану ідіопатичну саркому шкіри[1], яка зараз відома як саркома Капоші. Тривалий час її вважали незвичайною пухлиною, яка виникає в середземноморського населення і осіб східноєвропейського походження, поки не стало ясно, що вона насправді досить поширена по всій Африці на південь від Сахари. Це привело до припущення, що ця пухлина може бути спричинена вірусом. З появою пандемії ВІЛ-інфекції на початку 1980-х, сталося раптове вибухоподібне підвищення захворюваності на саркому Капоші у чоловіків, які практикують секс із чоловіками та бісексуальних хворих на ВІЛ-інфекцію. Ретельний аналіз епідеміологічних даних дав можливість групі американських епідеміологів лікарям з Центрів по контролю за захворюваннями (CDC) США на чолі з В. Берал зробити припущення, що саркома Капоші зумовлена невідомим вірусом, який передається статевим шляхом[2]. Він рідко спричинює пухлину у імунокомпетентних осіб, але з появою імунодефіциту саркоматоз швидко проявляється. А в 1994 р. американка тайванського походження, вірусолог та патолог Ю. Чжан разом з своїм чоловіком, епідеміологом та вірусологом П. Муром в 1994 р. підтвердили це припущення, відкривши невідомий до цього герпесвірус людини, чітко пов'язаний з саркомою Капоші[3]. Вони ідентифікували два нових фрагмента ДНК, отриманих з пухлинної тканини, які були гомологічні γ-герпесвірусу, який нині класифікований як герпесвірус людини 8-го типу (ГВЛ-8)[4]. В 1954-56 рр. американський патолог Бенджамін Каслмен[en] описав гігантську гіперплазію лімфатичних вузлів[5], яку потім назвали хворобою Каслмена. Після відкриття ГВЛ-8 виявили, що варіант цієї хвороби (англ. HHV-8-associated Multicentric Castleman disease) спричинює саме цей вірус[6][7]. В 1995 р. також було виявлено, що одним з чинників виникнення так званих лімфом порожнин тіла є ГВЛ-8[8].

Етіологія[ред. | ред. код]

Герпесвірус людини 8-го типу

3D картина окремих органел і процесу кодування
у герпесвірусу людини 8-го типу
Класифікація вірусів
Група: I
Ряд: Herpesvirales
Родина: Herpesviridae
Підродина: Gammaherpesvirinae
Рід: Rhadinovirus
Вид: Human herpesvirus 8

ГВЛ-8 (HHV-8, ще одна назва, яка циркулює у медичній літературі — СКАГВ — асоційований з саркомою Капоші герпесвірус) належить до роду Rhadinovirus, підродини Gammaherpesvirinae, родини Herpesviridae. Він є одним з 7 відомих на даний момент доказаних онкогенних вірусів[9]. ГВЛ-8 містить велику дволанцюжкову ДНК. Має геном, який складається з 165 тисяч триплетів нуклеїнових кислот. Вірус має численні гени, зокрема які кодують ферментзв'язуючий білок, інтерлейкін IL-6, інтерферон, білки синтезу ДНК дигідрофолатредуктази, тимідинкінази, тимідилат синтетази, ДНК-полімерази та багато інших. Жоден відомий інший онкогенний вірус людини не містить такого набору генів.

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Герпесвіруси.

Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]

Джерело і резервуар інфекції[ред. | ред. код]

Джерелом і резервуаром є людина.

Механізми і фактори передачі[ред. | ред. код]

Передача ГВЛ-8 може відбувається різними шляхами, але переважає статевий шлях передачі, а також через слину. Це підтверджується виявленням вірусу у відповідних секретах, а також у лімфоцитах периферичної крові. В Африці, де існує ендемічна форма саркоми Капоші, інфікування ГВЛ-8 відбувається зазвичай в дитинстві нестатевим шляхом, відносно високий рівень інфікування в період становлення сексуальної активності. Перинатальний шлях передачі відзначено у країнах Африки, на острові Сардинія. Виявлено варіації ГВЛ-8-інфекції, пов'язані з географічними і соціоекономічними факторами.

Сприйнятливість[ред. | ред. код]

Сероепідеміологічні дослідження демонструють високі рівні захворюваності саркомою Капоші в країнах Африки, особливо Центральної, низькі — в США, Японії та в деяких північних європейських країнах, середні — в більшості середземноморських країн. Раніше саркома Капоші була рідкісною патологією, її частота складала менше 0,06 на 100 тис. переважно літніх людей, поки не появилася епідемія ВІЛ-інфекції. Натепер частота виникнення саркоми Капоші у ВІЛ-інфікованих гомосексуальних чоловіків складає 15-20 %. Захворюваність на ГВЛ-8-асоційований мультицентровий варіант хвороби Каслмена і первинну лімфому порожнин тіла всюди незначна.

Патогенез[ред. | ред. код]

Клітини лімфоми плевральної порожнини у плевральному ексудаті при мікроскопічному дослідженні (забарвлення Деф-Квік[en], збільшення у 400 разів.).

Надлишкове вивільнення цитокінів, особливо IL-6, є ведучим патогенетичним механізмом розвитку уражень при інфекції, яку спричинює ГВЛ-8. Сам вірус проявлає плазмобластичні, приховані у здорової людини, властивості лімфатичних вузлів — при їх роздратуванні ГВЛ-8 досить швидко стартує канцерогенез. У більшості випадків ВГЛ-8-асоційованого мультицентрового варіанту хвороби Каслмена, саркоми Капоші присутнім в організмі є ВІЛ, який знижує імунітет і дає змогу реалізуватися канцероматозним потенціалам ГВЛ-8. Пошкодження лімфатичних вузлів і дисфункції органів при хворобі Каслмена спричинені гіперсекрецією цитокінів, хоча деякі пацієнти мають нормальний рівень IL-6, при тому є в них залізодефіцитна микроцитарна анемія. В них немає ГВЛ-8, скоріше за все цей ідіопатичний безвірусний варіант хвороби Каслмена виникає через соматичні мутації. При ГВЛ-8-асоційованому варіанті виникає ангіофолікулярна гіперплазія лімфовузлів (лімфоїдна гамартома).

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Саркома Капоші.

Клінічні прояви[ред. | ред. код]

Класифікація[ред. | ред. код]

У МКХ-10 немає окремого коду для шифрування цієї хвороби. Можливе класифікування ГВЛ-8-інфекції до «Інших вірусних хвороб, некласифікованих в інших рубриках» (В33). У розділі II «Неоплазми» виділяють блок «Саркома Капоші» (С46), в якому вирізняють додатково різні її локалізації. Первинна лімфома порожнин тіла класифікується у «Інші нефолікулярні лімфоми» (С83.8). Хвороба Каслмена класифікується до «Неуточненого збільшення лімфатичних вузлів» (R59.9).

Первинна інфекція[ред. | ред. код]

У імунокомпетентних дітей рідко зустрічається в регіонах з низькою поширеністю ГВЛ-8 серед дорослих. Первинна інфекція перебігає зазвичай безсимптомно. Однак описана така клінічна форма первинної інфекції у здорових дітей, яка перебігає у вигляді гострого захворювання з гарячкою, макуло-папульозним висипом, фарингітом. Як вважають, це є результатом сильної імунної відповіді на ГВЛ-8.

Маніфестація у дорослих[ред. | ред. код]

Однак ГВЛ-8 виявляється насамперед у хворих на саркому Капоші, при лімфомах порожнин тіла, мультіцентровому варіанті хвороби Каслмена, пов'язаному с ГВЛ-8, і при ушкодженнях шкіри реципієнтів трансплантатів.

Саркома Капоші[ред. | ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Саркома Капоші.

Лімфоми порожнин тіла[ред. | ред. код]

При лімфомах порожнин тіла відбувається розвиток лімфатичної пухлини з В-лімфоцитів у просвіті плеври або перикарду. Окрім ГВЛ-8 у таких хворих виділяють часто ще ГВЛ-4 та ВІЛ.

Мультицентровий варіант хвороби Каслмена, пов'язаний з ГВЛ-8[ред. | ред. код]

При цьому виникає інтенсивне запалення, генералізована лімфаденопатія, гепатоспленомегалія, накопичення рідини у порожнинах аж до анасарки, з наявністю плеврального випоту, асциту, в подальшому, з наростанням поліорганної недостатності і смертю захворілого. Найчастішими симптомами є гарячка, нічні поти, втрата апетиту, ваги. Гострі прояви можуть нагадувати вірусні захворювання, автоімунні хвороби, гематологічні злоякісні новоутворення і, навіть, сепсис.

Діагностика[ред. | ред. код]

Ураження внутрішніх органів при хворобі Каслмена (рентгенівська комп'ютерна томографія).

Для діагностики ГВЛ-8-інфекції переважно використовують серологічні дослідження і ПЛР. ДНК вірусу може бути виявлене в тканині саркоми Капоші, в мононуклеарах периферичної крові. Для виявлення антитіл проти антигенів ВГЛ-8 розроблені різні серологічні методи, перш за все ІФА, імуноблотинг, . Деякі сироватки від здорових людей містять антитіла, які перехресно реагують з антигенами ГВЛ-4 і можуть привести до хибнопозитивних результатів. При діагностиці також використовують інструментальні методи дослідження (КТ, МРТ тощо), біопсію лімфатичних вузлів. Біоптат має бути перевірений на латентно зв'язаний ядерний антиген ГВЛ-8 (LANA) імуногістохімічним методом або на ДНК вірусу в ПЛР.

Лікування[ред. | ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті Саркома Капоші.

На сьогодні немає всесвітньостандартизованої терапії для лікування мультіцентрового варіанту хвороби Каслмена, пов'язаного з ГВЛ-8. Методи лікування міняються залежно від активності ГВЛ-8 на момент початку терапії, тому важливо є визначення кількісного вірусного навантаження в ПЛР. Для лікування цього варіанту рекомендують ритуксимаб, ганцикловір та хіміотерапію. Через те, що часто хвороба перебігає спільно з ВІЛ-інфекцією, то є необхідність проводити атиретровірусну терапію, притаманну для лікування ВІЛ-інфекції. особливо на стадії СНІДу[10]. Лімфоми порожнин тіла надзвичайно стійки до хіміотерапії та часто призводять до смерті. Сиролімус був запропонований як варіант лікування в цій ситуації.[джерело?]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Kaposi M (1872). «Idiopathic multiple pigmented sarcoma of the skin». Arch. Dermatol. Syphil. 4: 265-73.
  2. ↑ Beral V, Peterman TA, Berkelman RL, Jaffe HW (1990). «Kaposi's sarcoma among persons with AIDS: a sexually transmitted infection?». Lancet 335 (8682): 123-8
  3. ↑ Chang, Y.; Cesarman, E.; Pessin, M. S.; Lee, F.; Culpepper, J.; Knowles, D. M.; Moore, P. S. (1994). «Identification of herpesvirus-like DNA sequences in AIDS-associated Kaposi's sarcoma». Science 266 (5192): 1865—1869
  4. ↑ Moore PS, Chang Y (May 1995). «Detection of herpesvirus-like DNA sequences in Kaposi's sarcoma in patients with and without HIV infection». The New England Journal of Medicine 332 (18): 1181-5.
  5. ↑ Castleman B, Iverson L, Menendez VP (1956). «Localized mediastinal lymphnode hyperplasia resembling thymoma». Cancer 9 (4): 822-30.
  6. ↑ Aoki Y, Yarchoan R, Wyvill K, Okamoto S, Little RF, Tosato G (April 2001). «Detection of viral interleukin-6 in Kaposi sarcoma-associated herpesvirus-linked disorders». Blood 97 (7): 2173-6.
  7. ↑ Fajgenbaum, David; van Rhee, Frits; Nabel, Chris (May 8, 2014). «HHV-8-negative, idiopathic multicentric Castleman disease: novel insights into biology, pathogenesis, and therapy». Blood 123 (19): 2924-33.
  8. ↑ Cesarman, E.; Chang, Y.; Moore, P. S.; Said, J. W.; Knowles, D. M. (1995). «Kaposi's Sarcoma-Associated Herpesvirus-Like DNA Sequences in AIDS-Related Body-Cavity-Based Lymphomas». New England Journal of Medicine 332 (18): 1186—1191.
  9. ↑ Boshoff, C.; Weiss, R. (2002). «Aids-related malignancies». Nature Reviews Cancer 2 (5): 373—382.
  10. ↑ Sprinz E, Jeffman M, Liedke P, Putten A, Schwartsmann G (February 2004). «Successful treatment of AIDS-related Castleman disease following the administration of highly active antiretroviral therapy (HAART)». Ann. Oncol. 15 (2): 356-8.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Edelman DC (2005). «Human herpesvirus 8 — A novel human pathogen». Virology Journal 2: 78. (англ.)
  • Castleman disease. Mayo Clinic. 2010-02-03 [1] [Архівовано 2 січня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  • Chen YB, Rahemtullah A, Hochberg E (May 2007). «Primary effusion lymphoma». Oncologist 12 (5): 569-76. (англ.)
  • Інфекційні хвороби (підручник) (за ред. О. А. Голубовської). — Київ: ВСВ «Медицина» (2 видання, доповнене і перероблене). — 2018. — 688 С. + 12 с. кольор. вкл. (О. А. Голубовська, М. А. Андрейчин, А. В. Шкурба та ін.) ISBN 978-617-505-675-2 / С. 322—324
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Інфекція,_яку_спричинює_герпесвірус_людини_8-го_типу&oldid=42276367