Ірано-саудівські відносини
| Ірано-саудівські відносини | |
|---|---|
| |
 Саудівська Аравія |
 Іран |
Ірано-саудівські відносини — міжнародні відносини (двосторонні контакти) між Ісламською Республікою Іран та Королівством Саудівська Аравія. Відносини, особливо після Ісламської революції в Ірані (1979), розвиваються дуже важко, оскільки Ер-Ріяд звинувачує Тегеран у підтримці опозиції шиїтів, а Іран у відповідь дорікає Саудівській Аравії в порушенні прав шиїтської меншини. Також суперечка викликає проблема з хаджем іранських паломників у Мекку і Медину, що належать Саудівській Аравії. Двосторонні відносини двічі (1988 та 2016) розривалися з ініціативи Саудівської Аравії.
Історія[ред. | ред. код]
Відносини двох країн у період правління шаха розвивалися нормально, навіть почасти дружньо. Ісламська революція привела до влади в Ірані радикальне духовенство шиїтів. В Ер-Ріяді зустріли це з тривогою, оскільки шиїти становлять там значну частину населення (у тому числі нафтоносного узбережжя), але не мають усіх прав як сунітська більшість. Ісламська революція викликала у саудівських шиїтів наснагу. Вже в грудні 1979 в Саудівській Аравії пройшли демонстрації шиїтів із вимогами припинити експорт нафти до США, зупинити дискримінацію шиїтів, а також підтримати ісламську революцію[1]. Наступного року в Саудівській Аравії пройшло близько 60 проіранських протестів, хоча підтвердити участь у них офіційного Тегерана не вдалося[2].
Двосторонні відносини загострилися ще більше у зв'язку зі суперечкою навколо спільних святих місць сунітів та шиїтів, розташованих у Саудівській Аравії — Мекки та Медини. В 1983 міністр Ірану Мохаммад Хатамі заявив, що вони належать всім мусульманам і що хадж — найкраща платформа для діалогу[3]. Проте суперечка навколо святих місць стала каменем спотикання. 31 липня 1987 під час хаджу відбулися сутички з поліцією, в ході яких загинули 402 особи, переважна більшість із них (375 осіб) були іранськими паломниками[4]. Саудівська Аравія і більшість арабських країн засудили за це Іран, у відповідь Тегеран у всьому звинуватив саудівську владу. У березні 1988 конфлікт навколо хаджу отримав продовження — Саудівська Аравія спільно з ОІС визначила квоту на щорічне число паломників з Ірану — 55 000 осіб[4]. Іран зажадав квоту в 150 000 паломників. У квітні 1988 Саудівська Аравія розірвала відносини з Іраном, а Тегеран вирішив бойкотувати хадж. Лише у березні 1991 двосторонні відносини відновлено, а Іран отримав квоту на 105 000 прочан[4].
У 1990-і — 2000-ті двосторонні відносини помітно покращалися. Міністр закордонних справ Ірану та президент Ірану у 1991 та 1998 відвідали Саудівську Аравію, а саудівська делегація взяла участь у сесії ОІС у Тегерані у 1997[5]. Хоча підозри Ер-Ріяда, що Тегеран підтримує опозицію шиїтів збереглися, але 1990-ті — початок 2000-х стали часом поліпшення становища шиїтів у Саудівській Аравії.
У 1993, невдовзі після відновлення двосторонніх відносин, три шиїти включені до складу Меджлісу аш-Шури[6].
У 2005 в Саудівській Аравії вжиті заходи щодо покращення становища шиїтів: знято багато обмежень для проведення церемоній в пам'ятні шиїтські дати (наприклад, на Ашуру), на муніципальних виборах обрані депутатами кілька шиїтів (в Ель-Катіфі вони отримали всі 6 депутатських місць, а в Ель-Ахсаа 5 мандатів із 6)[6].
Сучасність[ред. | ред. код]
Ситуація змінилася з початком Арабської весни, коли в березні та листопаді 2011 шиїти Саудівської Аравії провели мітинги, жорстоко розігнані владою[6].
У 2012 в Саудівській Аравії затриманий проповідник шиїтів Німр аль-Німр. У січні 2016 він та 46 його прихильників страчені[7], що викликало нове загострення ірано-саудівських відносин. Духовний лідер Ірану Хаменеї засудив страту[7], а натовп місцевих жителів у ніч на 3 січня того ж року розгромив саудівське посольство в Тегерані[8], у Мешхеді також атаковано саудівське консульство[9]. У відповідь Саудівська Аравія розірвала відносини з Іраном, звинувативши його у втручанні у внутрішні справи королівства[9].
10 березня 2023, за підсумками переговорів у Пекіні, країни підписали угоду про відновлення дипломатичних відносин та відкриття посольств протягом двох місяців[10].
Див. також[ред. | ред. код]
- Холодна війна на Близькому Сході
- Шиїзм в Саудівській Аравії
Посилання[ред. | ред. код]
- Густерін П. Про посередництво в ірано-саудівському конфлікті 2016 р. Архивная копия // ЦентрАзія
- Братський союз Анкари та Дохи Архивная копия // НВО, 7.07.2017
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Чернова А. Ф. Влияние исламской революции на монархические режимы в Персидском заливе // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. — 2013. — № 161. — С. 25
- ↑ Чернова А. Ф. Влияние исламской революции на монархические режимы в Персидском заливе // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. — 2013. — № 161. — С. 26
- ↑ Чернова А. Ф. Влияние исламской революции на монархические режимы в Персидском заливе // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. — 2013. — № 161. — С. 28
- ↑ а б в Чернова А. Ф. Влияние исламской революции на монархические режимы в Персидском заливе // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. — 2013. — № 161. — С. 29
- ↑ Кузьмин А. А. О влиянии шиитско-суннитских противоречий на ближневосточную ситуацию // Вестник МГИМО Университета. — 2014. — № 3. — С. 148
- ↑ а б в Федоченко А. В. Межконфессиональные противоречия в Саудовской Аравии: «шиитский вопрос» // Вестник МГИМО Университета. — 2013. — № 2 (29). — С. 109
- ↑ а б Саудовцы казнили шиитского шейха и еще 46 человек: Политика: Мир: Lenta.ru. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
- ↑ В Тегеране митингующие разгромили и подожгли здание саудовского посольства // НТВ.Ru. Архів оригіналу за 5 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
- ↑ а б Саудовская Аравия разорвала дипотношения с Ираном: Политика: Мир: Lenta.ru. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
- ↑ Иран и Саудовская Аравия договорились возобновить отношения