Ісая Печерський
| Ісая Печерський | |
|---|---|
 Прп. Ісая Чудотворець Печерський | |
| Народився | в XI в. |
| Помер |
1115 р. Київ |
| Шанується | У Православ'ї |
| У лику | Преподобних |
| Головна святиня | Мощі у Ближніх Печерах Києво-Печерської Лаври |
| День пам'яті | 15 травня (28 травня нов.ст.) |
| Подвижництво | Чудотворіння, працелюбність, піст, любов до усамітнення |
Ісая чудотворець Печерський (нар. XI ст. — † 1115 р., Київ) — православний святий, чернець Києво-Печерського монастиря. Преподобний.
Біографія[ред. | ред. код]
Преподобний Ісая був монахом у Києво-Песерській Лаврі у XI ст. - на початку XIІ ст. Зберіглося мало відомосте про життя святого. У Петерику Печерському життєпис прп. Ісаї відсутній. За словами архієпископа Філарета (Гумілевського), головними подвигами життя прп. Ісаї, якими він угодив Богу, були безмолвність та невтомна праця, яка тривала і в старості, за це подвижника називають "преподобним старцем працелюбним"[1].
На загальній службі всім преподобним Києво-Печерським Ісая прославляється, як "горлиця пустиннолюбная". У тропарях та кондаках, всім преподобним Печерським, святий вказується як подвижник, що просвітив свою душу постом і невпинними молитвами. За свої труди та подвиги преподобний Ісая отримав дар від Бога творити чудеса та перемагати злих духів[1].
Йому разом с прпп. Онуфрієм та Сильвестром Печерськими приписується дар відбивати всі бісівські напади[1].
На карті Ближніх печер 1638 року згаданий як «святий старець Ісая роботящий», в 1661 і 1703 роках як «Ісая Працелюбний», в 1795 році і XIX столітті як «преподобний Ісая чудотворець».[2]
В акафісті всім Печерським преподобним про нього сказано:
|
«Радуйся. Ісайє, колодязю глибокий смирення; радуйся, невичерпне джерело чудотворень». | 
|
Помер святий у віці близько 60 років[4]. Його мощі спочивають у Ближніх печерах, поряд з мощами Сильвестра Печерського та Авраамія Трудолюбивого.
Частинка мощей преподобного Ісаї зберігається у Свято-Покровському кафедральному соборі міста Рівне, в нижньому храмі, освяченому на честь Всіх святих землі Волинської[5].
Монастирська традиція відрізняє цього подвижника від його тезки, також печерського постриженика Ісаї єпископа Ростовського (1077-1090).
Пам'ять прп. Ісаї Печерського відзначають 10 жовтня, 28 травня та на другому тижні Великого посту[6].
Іконографія[ред. | ред. код]
Іконописна традиція описана у творі "Іконописний оригінал" (кінець XVIII ст.) вказує зображати прп. Ісаю наступним чином: «Надсед, брада кругла, доле Николиной на главе клабук черен, риза преподобническая, испод вохра»[1].
Див. також[ред. | ред. код]
Джерело[ред. | ред. код]
- Словник персоналій Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника[недоступне посилання з червня 2019] — ресурс використано за дозволом видавця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Дятлов, Владислав (2019). Печерской Цветник. Собор Киево-Печерских святых. Агиографическая энциклопедия (рос.). Київ: Типография Киево-Печерской Лавры. с. 360—362.
- ↑ Сайт Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври (чоловічий монастир) Української Православної Церкви. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 14 березня 2020.
- ↑ АКАФІСТ ДО ВСІХ ПРЕПОДОБНИХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИХ. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 14 березня 2020.
- ↑ Ірина ЖИЛЕНКО. СВЯТИНЯ ІСТОРІЯ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ. Том 1. XI-XVI ст. 2001
- ↑ Храм Миколи Притиски Офіційний вебсайт. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 14 березня 2020.
- ↑ Преподобный Исаия чудотворец (+1115), в Ближних пещерах, память 28 мая нов. ст. Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра (чоловічий монастир) УПЦ. 28 травня 2016. Процитовано 2 червня 2024.
|
