Авраменко Ілля Корнійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Авраменко.
Авраменко Ілля Корнійович
Народився18 (31) липня 1907[1] або 31 липня 1907(1907-07-31)[1]
Володькова Дівиця, Володько-Дівицька волость, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер23 квітня 1973(1973-04-23)[1] (65 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняШуваловський цвинтарd
Країна СРСР
Діяльністьпоет
Сфера роботипоезія
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет
Мова творівросійська
Роки активностіз 1931
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Авра́менко Ілля́ Корні́йович (рос. Авраменко Илья Корнильевич; 31 липня 1907, Володькова Дівиця — 23 квітня 1973) — поет і прозаїк.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у сім'ї бідного українського селянина. У 3-річному віці разом з батьками переїхав до Сибіру, ​​куди гнало українців малоземелля. На Далекому Сході пройшла юність Іллі.

Жив в Томську, навчався в залізничній школі. У 1922 році вступив до Томського технологічного інституту, який через півроку залишив. У 1925 році за відрядженням Томського губернського комітету РКСМ поїхав вчитися до Москви — до Вищого літературно-художнього інституту імені В. Я. Брюсова. Оскільки інститут до приїзду молодого поета був уже закритий, за допомогою самого наркома А. В. Луначарського вступив до Ленінградського університету.

У 1930-х роках — член правління Ленінградського відділення Союзу радянських письменників. Працював редактором журналу «Зірка». Член ВКП (б) з 1940 року.

З червня 1935 року жив у Ленінграді, набережна каналу Грибоєдова, будинок 9.


Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. У 1941—1944 роках був кореспондентом газети Карельського фронту «В бій за Батьківщину!». Після війни разом з В. О. Рождественським керував літературним об'єднанням при ленінградській філії газети «Червона Зірка».


У 1950-х — 1960-х роках був головним редактором Ленінградського відділення видавництва «Радянський письменник».

Помер 23 квітня 1973 від інфаркту міокарда. Похований в Санкт-Петербурзі на Шуваловському кладовищі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор ряду поетичних збірок і прозових творів, присвячених Півночі, в тому числі Мурману, патріотизму, Вітчизняній війні.

Перші публікації віршів з'явилися в томських газетах «Червоний прапор» та «Комсомолець».

Дебют поета відбувся в 1931, коли в серії «Сучасна пролетарська література» вийшла збірка його віршів «Шостий горизонт», а в серії «Масова бібліотека» — «Поема про Самарську луку».

У 1939 вийшла його книга «Долина кедрів», до якої увійшли вірші про Томськ і Сибір. Кілька збірок було опубліковано під час війни — «Батьківщині присягаю» (1941), «Ніч напередодні безсмертя» (1943).

Також вийшли друком «Стихотворения и поэмы» (1955), «Дом на Мойке» (роман у віршах; 1957, окреме видання — 1959), «Стихотворения. Поэмы. Сказки» (1959), «Фарватер в огнях» (1960) та інші.

Писав російською мовою.

Вибрана бібліографія:

  • Шестой горизонт. Л.-М., 1931
  • Долина кедров Л., Гослитиздат, 1939;
  • Походная тетрадь Л., Советский писатель, 1940;
  • Родине присягаю Л., Советский писатель,1941;
  • Ночь накануне бессмертия (1943);
  • Дорога гвардии (1944);
  • Костер на перекрестке (1944);
  • Ветер странствий (1945)
  • Стихотворения. Л., 1951
  • Знойный полдень. Абакан, 1954
  • Стихотворения и поэмы Л., Лениздат, 1955
  • Дальние берега. Стихи. Л., Советский писатель, 1955
  • Дом на Мойке (роман в стихах), Л., 1957, 1959
  • Стихотворения. Поэмы. Сказки Л., Гослитиздат, 1959,
  • Фарватер в огнях (1960)
  • Обращение к реке. М., 1961
  • Синичьи заморозки. Л., 1964
  • Стихотворения и поэмы. Новосибирск, 1966
  • Нарымская повесть (поэма). Л., Советский писатель, 1967
  • Легенды и походы. М., Воениздат, 1968
  • Ещё в долине август. Л., 1971
  • Вечерний плес. Л., 1972.
  • Берестень. Л., 1983

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • орден Вітчизняної війни II ступеня (31.8.1944)
  • орден Трудового Червоного Прапора (28.10.1967)
  • орден «Знак Пошани» (30.07.1957)
  • медалі

Література

[ред. | ред. код]
  1. Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2009. — 200 с. : іл. ISBN 978-966-340-357-1
  2. Авраменко, Илья Корнильевич // Краткая литературная энциклопедия. Москва: Советская энциклопедия, 1962, т. 1, стлб. 58–59
  3. Авраменко, Илья Корнильевич // Ленинград. Энциклопедический справочник / Ред. Л. С. Шаумян. — М., Л.: Государственное научное издательство «Большая советская энциклопедия», 1957. — С. 409. — 808 с. — 75 000 экз.
  4. Мацуев Н. И. Русские советские писатели: Материалы для биографического словаря. 1917—1967. — М., 1981.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авраменко_Ілля_Корнійович&oldid=35837979