Автопортрет із дружиною
| Автопортрет із дружиною пол. Autoportret z żoną | |
| Автор | Станіслав Виспянський |
|---|---|
| Час створення | 1904 |
| Техніка | пастель |
«Автопортрет із дружиною» (пол. Autoportret z żoną) — картина польського художника Станіслава Виспянського, виконана в техніці пастелі в 1904 році[1]. Знаходиться в колекції Національного музею в Кракові та експонується в Музеї Станіслава Виспянського[1]. У літературі ця картина вважається єдиним автопортретом художника, на якому видно другу особу[2].
Історія[ред. | ред. код]
Картина була створена через чотири роки після весілля Виспянських, яке відбулося 18 вересня 1900 року в Кракові[3]. Станіслав Виспянський зобразив на ній себе та свою дружину Теодору Теофілу Виспянську[4]. У 1906 році картину придбав Фелікс Ясенський, який у 1920 році подарував її Національному музею у Кракові[5][6].
Опис[ред. | ред. код]
Картина є подвійним портретом подружжя Виспянських[2]. Теофіла Виспянська знаходиться ліворуч від поля картини, одразу за чоловіком. Вона характеризується великими блакитними очима, повними губами та широким носом. Жінка одягнена у барвисте вбрання з візерунками та червону хустку. Шию прикрашає червоне намисто, на якому дослідники помітили медальйон із зображенням Діви Марії[7]. У літературі цей костюм ідентифікують як краківський[8]. Станіслав Виспянський займає праву частину картини, поруч із дружиною. Чоловік повернутий обличчям на ¾ праворуч[8]. Він характеризується великими блакитними очима, щетиною та рідким волоссям, зачесаним на лобі. Він одягнений у білу сорочку та світло-коричневу овечу жилетку (сердак) з чорним хутряним коміром[8][9]. Подружжя зображено на нейтральному тлі, що було поширеним композиційним елементом у портретах художника[10].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Autoportret z żoną. Zbiory Cyfrowe MNK. Процитовано 18 липня 2023.
- ↑ а б Magdalena Popiel, Miejsce Wyspiańskiego w estetyce polskiego modernizmu, „Przestrzenie Teorii” (9), Poznań 2008, s. 11.
- ↑ Maria Mażewska (6 вересня 2020). Na przekór. O miłości Stanisława Wyspiańskiego i Teodory Pytko. Niezła Sztuka. Процитовано 18 липня 2023.
- ↑ Izabela Kunińska (red.), Muzea Krakowa, Warszawa 1981, s. 118, ISBN 83-213-3070-3.
- ↑ Danuta Godyń, Magdalena Laskowska, Rysunki, akwarele i pastele z kolekcji Feliksa Jasieńskiego w zbiorach Muzeum Narodowego w Krakowie, Kraków 2016, s. 54, 294, ISBN 978-83-7581-213-8.
- ↑ Danuta Godyń, Małgorzata Laskowska (red.), Wyspiański. Katalog wystawy dzieł ze zbiorów Muzeum Narodowego w Krakowie, Kraków 2021, s. 54, ISBN 978-83-7581-385-2.
- ↑ Monika Śliwińska, Wyspiański: dopóki starczy życia, Warszawa 2017, ISBN 978-83-244-0487-2.
- ↑ а б в Stanisław Wyspiański. Wystawa Jubileuszowa 1907-1957. Grudzień 1957-listopad 1958, Kraków 1958, s. 53.
- ↑ Luba Ristujczina, Stanisław Wyspiański. Artysta i wizjoner, Warszawa 2021, s. 142, ISBN 978-83-8222-345-3.
- ↑ Tadeusz Dobrowolski, Nowoczesne malarstwo polskie 1764-1939, Wrocław-Kraków 1960, s. 344.
Посилання[ред. | ред. код]
- Автопортрет із дружиною на сайті Zbiory Cyfrowe MNK (пол.)