Очікує на перевірку

Адальберт Бецценбергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адальберт Бецценбергер
нім. Adalbert Bezzenberger
Народився14 квітня 1851(1851-04-14)[1]
Кассель, Гессен, Німеччина[2]
Помер31 жовтня 1922(1922-10-31)[3][2] (71 рік)
Кенігсберг, Вільна держава Пруссія[1]
Країна Німеччина
Діяльністьмовознавець, викладач університету, археолог, архівіст
Alma materГеттінгенський університет
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
ЗакладГеттінгенський університет
Аспіранти, докторантиPaul Hirschd
ЧленствоРосійська академія наук
Schwarzburgbundd
Нагороди
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Червоного орла 4-го ступеня
Автограф

Адальберт Бецценбергер (нім. Adalbert Bezzenberger; 14 квітня 1851, Кассель — 31 жовтня 1922, Кенігсберг) — німецький філолог і археолог, викладач Геттінгенського і Кенігсберзького університетів. Вважається основоположником балтістики.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син германіста Гайнріха Ерсте Бецценбергера. З 1859 по 1869 роки навчався в гімназії в Касселі. Під час навчання в Геттінгенському університеті під впливом Теодора Бенфея покинув заняття з германістики та історії та перейшов до порівняльно-історичного мовознавства. У 1872 році Бецценбергер захистив дисертацію з компаративістики. У 1873 році він переходить у Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, де завдяки Мартіну Гауґу зацікавився індоєвропеїстикою.

Бецценбергер під час гри в кеглі

У 1874 році захистив дисертацію в Геттінгені, став габілітованим доктором і отримав звання приват-доцента. У 1879 році Адальберт Бецценбергер став одним із засновників Литовського літературного товариства[4] і ординарним професором і завідувачем катедри санскриту в Кенігсберзькому університеті. Тут він заклав основи балтістики і став займатися балтійською археологією. У 1884 році був обраний членом Геттінгенської академії наук[5] .

У 1890—91 роках навчальному році Бецценбергер став проректором Кенігсбергзького університету, а в 1919—1920 і 1920—1921 навчальних роках був ректором цього університету.

У 1894 році був іменований членом-кореспондентом Російської академії наук[6] .

На честь Бецценбергера була названа вулиця в Кенігсбергзі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Праці

[ред. | ред. код]
  • Beiträge zu Geschichte der Litauischen Sprache. auf Grund litauischer Texte des 16. und 17. Jahrhunderts . Peppmüller Verlag, Göttingen 1877.
  • Die Kurische Nehrung und ihre Bewohner Engelhorn, Stuttgart 1889 (Forschungen zur deutschen Landes- und Volkskunde; 3-4).
  • Lettische Dialektstudien. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1885.
  • Litauische Forschungen. Beiträge zur Kenntniss der Sprache und des Volkstumes der Litauer . Peppmüller Verlag, Göttingen 1882.
  • Sitzungsbericht der Altertumsgeschichte Prussia. 1892.
  • Über der Sprache der Preußischen Letten. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1888.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116161078 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Бецценбергер Адальберт // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Вольтер Э. А. Литовское литературное общество // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  5. Holger Krahnke. Die Mitglieder der Akademie der Wissenschaften zu Göttingen 1751-2001. — ISBN 3-525-82516-1.
  6. Российская академия наук.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]