Очікує на перевірку

Адріанова-Перетц Варвара Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адріанова-Перетц Варвара Павлівна
рос. Адрианова-Перетц Варвара Павловна
Варвара Адріанова-Перетц
Варвара Адріанова-Перетц
Варвара Адріанова-Перетц
Ім'я при народженнірос. Варвара Павловна Адрианова
Народилася30 квітня (12 травня) 1888[1][2] або 12 травня 1888(1888-05-12)[2]
Ніжин, Ніжинська волость, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія[3]
Померла6 червня 1972(1972-06-06)[2] (84 роки)
Ленінград, РРФСР, СРСР
ПохованняКомаровське селищне кладовище
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
Діяльністьлітературознавиця
Alma materКиївські вищі жіночі курси (1910)
Імператорський Київський університет Святого Володимира (1912)
Галузьлітературознавство, театрознавство, мовознавство, текстологія, бібліографія
ЗакладАН УРСР, Інститут російської літератури АН СРСР
Науковий ступіньдоктор філологічних наук[d]
Науковий керівникПеретц Володимир Миколайович
Аспіранти, докторантиЛіхачов Дмитро Сергійович
Yelena Dergachyova-Skopd
ЧленствоАкадемія наук СРСР
НАНУ
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
заслужений діяч науки РРФСР

Варва́ра Па́влівна Адріа́нова-Пе́ретц (нар. 30 квітня (12 травня) 1888(18880512), Ніжин Чернігівської губернії, нині Чернігівської області — 6 червня 1972, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — російський і український літературознавець, фольклористка, театрознавець, мовознавець, текстолог, бібліограф. Дружина Володимира Перетца.

Докторка філологічних наук (1935). Член-кореспондент Всеукраїнської Академії Наук (з 1926). Член-кореспондент АН СРСР (з 1943). Дослідниця стародавніх російської та української літератур, фольклору. Відомі наукові праці з історії демократичної сатири 17 століття, російського і українського шкільного театру, драми.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї вчителя — викладача стародавніх мов Ніжинського історико-філологічного інституту.

1910 закінчила Вищі жіночі курси в Києві, де потім працювала. Викладала в жіночих гімназіях Києва та Петрограда, в радянських вишах. З 1907 року брала участь у проведенні Семінарів російської філології, якими керував В. Перенц, її майбутній чоловік. У 1912 екстерном закінчила Київський університет імені святого Володимира і залишилась на кафедрі російської літератури. З 1914 року живе у Санкт-Петербурзі, працює на Вищих жіночих педагогічних курсах та в Жіночій гімназії.

З 1917 року — професорка вищого педагогічного інституту. З осені 1917 року разом з групою вчених переїздить до міста Самара для створення там педагогічного інституту. Працює там професором до 1921 року. Потім повертається в Петроград, де працює професором Вищого педагогічного інституту і викладачем в інституті історії мистецтва (1921-1923), у 1923- НДІ при Петроградському університеті. З 1924 року працює у слов'янському відділенні бібліотеки академії наук. Одночасно працює у Комісії давнього українського письменства при Українській Академії наук.

З 1934 працювала в Інституті російської літератури АН СРСР (Пушкінський дім), 1947⁣—⁣1951 — завідувачка сектора давньоруської літератури.

Дослідницька робота

[ред. | ред. код]

Досліджувала українську літературу 16—18 ст., українсько-російській літературні, мовні, культурні взаємини, українську паломницьку літературу, український театр 16—18 ст. та шкільні драми 17—18 ст. тощо.

Аналізувала пам'ятки давнього письменства, їхню мову, здійснювала текстологічну роботу (статті російською мовою „Фразеологія і лексика «Слова о полку Ігоревім»“, 1966; „«Слово о полку Ігоревім» і пам'ятки російської літератури XI—XIII ст.“, 1968), вивчала мову, стиль, символіку українського фольклору («Полтавські прислів'я в записах 1850-х років», 1927; «Казки про лисицю-сповідницю», 1932), народну етимологію („Стара українська етимологія слова «горілка»“, 1928).

Адріанова-Перетц, як і Павло Житецький та Володимир Перетц, стверджувала, що саме давньоукраїнські пародійні та сатирично-гумористичні твори перекидали місток до нової української літератури та літературної мови на народнорозмовній основі.

Автор бібліографічних праць про «Слово о полку Ігоревім» та ін. Під її керівництвом підготовлено три академічні курси історії російської літератури, за її редакцією видано ряд пам'яток, збірників билин. Адріанова-Перетц була ініціатором видання та першим редактором «Трудов отдела древнерусской литературы».

Праці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Махновець Л. Є. Пам'яті В. П. Адріанової-Перетц. «Радянське літературознавство», 1972, № 7.
  • Первак Т. Спадок поколінь// Бібліотека у форматі Д° : журнал. — 2023. — № 2. — С. 41-43.[1]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Первак, Т. Спадок поколінь. https://chl.kiev.ua. Процитовано 23.02.2024.