Александр Кричинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Александр Кричинський
Помер1673, 13 жовтня 1673(1673-10-13)[1] або 13 листопада 1673(1673-11-13)
Бар, Річ Посполита
КраїнаРіч Посполита
 Велике князівство Литовське
УчасникХмельниччина і Польсько-турецька війна 1672-1676
Титулбей
Військове званняротмістр
Конфесіяіслам
РідКричинські
БатькоЯн Кричинськийd

Олександр Кричинський (? — 13 листопада 1673) — військовий діяч Великого князівства Литовського, ротмістр татарської коронної кінноти. Воював спочатку на боці Речі Посполитої, а з 1672 року на боці Османської імперії.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походив з литовсько-татарського князівського роду Кричинських, видозміненого гербу «Радван». Син Яна Кричинського[be], військового та чиновника Великого князівства Литовського.

Брав участь у військових діях проти повстання під проводом Богдана Хмельницького.

1653 року служив товаришем у татарській хоругві Єремії Вишневецького. 1654 року став ротмістром татарської коронної хоругви[pl]. Брав участь у польсько-московській війні 1654—1667.

Під час польсько-турецької війни 1672—1673 рр. підняв повстання деяких татарських хоругов, які багато років не отримували зарплату, і разом із ними вступив на службу до султана[2]. Був призначений беєм захопленої турками фортеці Бар, але невдовзі серед татарських ротмістрів виникла пропольська змова. У Барі спалахнула боротьба між татарами, в якій був убитий Кричинський. Комендантом Бара став його син, який продовжував протурецьку лінію батька, а новим беєм став Хусейн Муравський[3][4].

Історія Кричинського могла надихнути Генрика Сенкевича на створення постаті Азії Тугайбейовича[pl] в романі Пан Володийовський"[5].

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/aleksander-kryczynski-zm-1673-rotmistrz-polski-turecki-bej-barski
  2. Tatarzy w wojsku polskim w drugiej połowie XVII wieku. histmag.org. Процитовано 16 червня 2023.
  3. Katarzyna Warmińska, «Tatarzy Polscy: tożsamość religijna i etniczna», Universitas, 1999, pg. 205
  4. Konstanty Górski, Historia jazdy polskiej, Kraków 1894.
  5. Azja Tuhajbejowicz istniał naprawdę. Ale wcale nie wbito go na pal…. Onet Wiadomości (пол.). 26 березня 2021. Процитовано 16 червня 2023.