Амброджо Траверсарі
| Амброджо Траверсарі | |
|---|---|
 | |
| Народився |
19 вересня 1386 Портіко-е-Сан-Бенедетто, Провінція Форлі-Чезена, Емілія-Романья |
| Помер |
20 жовтня 1439 (53 роки) Флоренція, Флорентійська республіка[1] |
| Діяльність | богослов, перекладач |
| Вчителі | Мануїл Хрисолор |
| Відомі учні | Gaspare da Veronad |
| Знання мов | латина[2] |
| Посада | Генеральний настоятель |
| Конфесія | католицька церква |
Амбро́джо Траверса́рі (італ. Ambrogio Traversari; 1386, Портіко-е-Сан-Бенедетто — 20 жовтня 1439, Феррара) — італійський гуманіст, теолог римсько-католицької церкви, перекладач античної літератури.
Діяльність[ред. | ред. код]
Народився в Романьї. Був генералом ордена камальдулів. Був у близьких зносинах з флорентійським гуртком гуманістів; розшукував по монастирських бібліотеках рукописи твори класичних письменників (особливо цікавився давньогрецькою літературою), але, як чернець, утримувався від перекладу текстів світській літературі й переклав латиною лише деякі життєписи філософів, Діогена Лаертського.
Праці Траверсарі були присвячені, переважно, перекладу грецьких церковних письменників. Результатом поїздки монастирями Італії, яку Траверсарі здійснив за дорученням Папи, з метою проведення в них необхідних реформ, з'явився його «Путівник» («Hodoeporicon»), який барвисто змальовує звичаї ченців того часу.
Завдяки приязному ставленню папи Євгена IV до Траверсарі, той відігравав помітну роль на соборах базельському і ферраро-флорентійському; на останньому редагував акт унії між грецькою і римською церквами (1439) і дивував греків своїм знанням грецької розмовної мови. Текст унії був складений самим Амвросієм і надрукований у XIII томі «Gr. Lat. Conc.» під назвою «unionis formula».
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Hodoeporicon, подорожній щоденник з мандрівки манастирями Італії[3]
- Epistolarium, листування[3]
- Переклади:
- Палладій, Життя Хризостома
- Ефраїм Сирус, Дев'ятнадцять клятв Ераїма Сируса
- Василій Великий, Про цноту
- Діоген Лаертський, Vitae philosophorum (Життєписи філософів)[4]
- Псевдо-Діонісій Ареопагіт (1436)
Видання[ред. | ред. код]
- Lorenzo Mehus (éd.), Ambrosii Traversarii generalis Camaldulensium aliorumque ad ipsum et ad alios de eodem Ambrosio Latinæ epistolæ, Florence, 1759 ; réimpr. Bologne, Forni, 1968.
- Alessandro Dini-Traversari, Ambrogio Traversari e i suoi tempi. Albero genealogico recostruito. Hodœporicon, Florence, 1912.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2013.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Drane, Augusta Theodosia. Christian Schools and Scholars, Burns and Oates, 1881, p. 602
- ↑ Diogenes Laertius. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 14 лютого 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Costanzo Somigli, Tommaso Bargellini: Ambrogio Traversari, monaco camaldolese. La figura e la dottrina monastica. EDB, Bologna 1986, ISBN 88-10-50707-X.
- Charles L. Stinger: Humanism and the Church Fathers. Ambrogio Traversari (1386–1439) and Christian Antiquity in the Italian Renaissance. State University of New York Press, Albany 1977, ISBN 0-87395-304-5
Посилання[ред. | ред. код]
- Публікації про Траверсарі [Архівовано 14 лютого 2019 у Wayback Machine.] в каталозі Regesta Imperii
- Ambrogio Traversari [Архівовано 14 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті santiebeati.it
|
