Андреу Нін
| Андреу Нін Перез | |
|---|---|
| Andreu Nin Pérez | |
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | кат. Andreu Nin i Pérez |
| Народився |
4 лютого 1892[3][4][…] Ал-Бандрель, Баш-Панадес |
| Помер |
20 червня 1937[1][2] (45 років) Мадрид, Іспанія ·undeterminedd |
| Громадянство |
 Іспанія |
| Національність | каталонець |
| Діяльність | політик, перекладач, письменник, профспілковий діяч, есперантист |
| Знання мов | каталанська, есперанто, російська і іспанська[4] |
| Членство | CNT |
| Посада | Міністр юстиції та правосуддя в Женералітат |
| Партія | Робітнича партія марксистського об'єднання, Іспанська соціалістична робітнича партія, Комуністична партія Іспанії |
| Діти | Марія Антонія Сімо і Андреу |
Андреу Нін Перез або Андрес Нін (ісп. Andreu Nin Pérez, 4 лютого 1892, Ал-Бандрель — 20 червня 1937, Алькала-де-Енарес, Мадрид) — іспанський комуністичний політик і державний діяч, троцькіст з Каталонії, співзасновник Комуністичної партії Іспанії, генеральний секретар Комуністичної партії Іспанії та Іспанської конфедерації анархо-синдикалістського робітничого союзу, журналіст та перекладач
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в муніципалітеті Ал-Бандрель провінції Таррагона. Батько був шевцем, а мати — селянкою. Перед Першою світовою війною він переїхав до Барселони, де протягом короткого часу був вчителем у світській анархічній школі, але незабаром став журналістом. У 1917 році Нін став членом Іспанської соціалістичної робітничої партії (Partido Socialista Obrero Español, PSOE). Він стає лідером іспанського робітничого руху та одним із засновників Комуністичної партії Іспанії (Partido Comunista de España, PCE).
Радянський Союз[ред. | ред. код]
Андреу Нін переїжджає до Радянського Союзу, де працює в Комуністичному інтернаціоналі та Червоному інтернаціоналі профспілок. Перебуваючи в СРСР, він став прихильником Лівої опозиції на чолі з Левом Троцьким, яка протистояла фракції Йосипа Сталіна, яка набирала популярності у РКП(б) і ВКП(б). Працював секретарем Льва Троцького. Саме в цей час почав перекладати деякі його твори іспанською та каталонською мовами.[5]
Повернувшись до Іспанії, Нін зіграв важливу роль у формуванні Комуністичної лівої Іспанії (ICE), яка була пов'язана з Міжнародною лівою опозицією (ILO). Це була невелика самоназвана ізольована троцькістська група. У цей період він мав ряд розбіжностей з Троцьким, зокрема щодо подальшої долі Комуністичної лівої Іспанії. Троцький радив їм приєднатись до Соціалістичної молоді Іспанії, щоб посилити організацію, тоді як Нін виступав за створення об'єднаної партії з Робітничо-селянським блоком (BOC) - група, яка зародилась у комуністичного русі, але знаходилась на його правому крилі. Він розриває зв'язки з Троцьким і разом з Хоакіном Мауріном створює альтернативну до Комуністичної партії Іспанії Робітничу партію марксистського об'єднання (Partido Obrero de Unificación Marxista, POUM). Згодом він стане її генеральним секретар у 1936—1937 роках.
У 1921 році був генеральним секретарем Іспанської конфедерації анархо-синдикалістського робітничого союзу (Confederación Nacional del Trabajo). Також був членом інших лівих партій: Партія лівих комуністів Іспанії, Республіканське національне об'єднання (Republican Nationalist Federal Union).
Громадянська війна[ред. | ред. код]
Після відновлення на початковому етапі Громадянської війни тимчасової автономії Каталонії, Андреу Нін приєднався до регіонального уряду Женералітат в Барселоні на чолі з Луїсом Кумпаньшом, очоливши Міністерство юстиції та правосуддя (26 серпня — 16 грудня 1936). Однак, коли іспанські комуністи здобули владу у республіканському уряді в Мадриді, вони почали очищати усіх, хто не підпорядокувався Москві, зокрема представників антисталінської Робітничої партії марксистського об'єднання.
Після погроз радянського консула Володимира Антонова-Овсієнка припинення допомоги Радянського Союзу, Луїс Кумпаньш звільнив Ніна з міністерської посади у кінці грудня 1936 року. Після жорстоких травневих боїв у Барселоні, 16 червня 1937 року уряд Другої Іспанської республіки під тиском Комуністичної партії Іспанії заборонив діяльність Робітничої партії марксистського об'єднання.
Арешт[ред. | ред. код]
Згідно з наказом агента НКВС Олександра Орлова, Ніна та більшість керівників партії було заарештовано і ув'язнено в мадридському костелі Калле де Аточа, а згодом переведено до табору в Алькала-де-Енарес неподалік Мадриду.[6] З 18 по 20 червня Ніна допитували Рікардо Бурільйо та Ерне Гере під наглядом НКВС[7], проте він відмовився визнати сфабриковані звинувачення співпраці з націоналістами Франсіско Франко та передачі їм даних об'єктів для ворожої артилерії, а також відмовився підписувати звернення із засудженням діяльності Робітничої партії марксистського об'єднання. Його перевезли до будинку за містом, що належав Констанції де ла Мора, дружині Ігнасіо Ідальго де Сіснероса, де його було закатовано 20 червня 1937 року.[8] Сталіністи сфабрикували докази того, що Нін викрали та закатували іспанські фалангісти.
Вшанування[ред. | ред. код]
На згадку про Андреу Ніна встановлено меморіальну таблицю на будинку, де він народився у Ал-Бандрелі, а також на будівлі публічної бібліотеки на бульварі Ла-Рамбла у Барселоні.
17 червня 2013 року парламент Каталонії офіційно вшанував пам'ять Андреу Ніна, відзначивши його роботу на посаді міністра юстиції Каталонії.
Правдоподібно Андреу Нін був прототипом героя Голдстейна, ворога № 1 в романі «1984» Джорджа Орвела, який добровольцем брав участь у Громадянській війні в Іспанії на стороні республіканців.[9]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118588206 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Argenteri, Letizia (2005). Tina Modotti: Between Art and Revolution. Yale University Press. с. 121. ISBN 978-0300098532.
- ↑ How the NKVD framed the POUM.
- ↑ Stéphane Courtois, Jean-Louis Panné, Cień NKWD nad Hiszpanią, w: Stéphane Courtois, Nicolas Werth, Jean-Louis Panné, Andrzej Paczkowski, Karel Bartošek, Jean-Louis Margolin, Czarna księga komunizmu. Zbrodnie, terror, prześladowania, ISBN 83-7180-326-5, s. 322.
- ↑ Andres Nin. Spartacus Educational. Retrieved 1 November 2016.
- ↑ Томас Рікс. Черчилль і Орвелл. Битва за свободу. — К.: Лабораторія, 2020. — 320 с.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Andrew Durgan, BOC 1930—1936: El Bloque Obrero y Campesino (BOC 1930—1936: The Workers' and Peasants' Bloc). Barcelona: Laertes S.A. de Ediciones, 1996.
- Andrew Durgan, Dissident Communism in Catalonia, 1930–36. PhD dissertation. University of London, 1989.
- Pelai Pagès, Andreu Nin: Su evolución política (1911–37) (Andreu Nin: His Political Evolution, 1911–37). Bilbao: Editorial Zero, 1975.
- Pelai Pagès, Andreu Nin: Una vida al servicio de la clase obrera (Andreu Nin: A Life in the Service of the Working Class). Barcelona: Laertes S.A. de Ediciones, 2011.
- Alan Sennett, Revolutionary Marxism in Spain, 1930—1937. [2014] Chicago: Haymarket Books, 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Fundación Andreu Nin The Spanish-language site containing an extensive collection of documents, biographical notes, and links related to the POUM and to Nin himself.
- Andreu Nin at the Association of Catalan Language Writers, AELC. Webpage in Catalan with English and Spanish translations.
- (ісп.) Andrés Nin: El crimen que remató la República.
- Struggle of the trade unions against fascism 1923 pamphlet
- La huelga general de enero y sus enseñanzas. 1930s pamphlet
- Documents on Nin from «Trabajadores: The Spanish Civil War through the eyes of organised labour», a digitised collection of more than 13,000 pages of documents from the archives of the British Trades Union Congress held in the Modern Records Centre, University of Warwick
- New Perspectives on The Spanish Civil War, archival and related research on the historiography of the Spanish Civil War since the death of Franco by Stephen Schwartz
|
