Анна Іваненко
Анна Іваненко | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
м. Київ | |||
Національність | українка | |||
Країна | Україна | |||
Жанр | графіка | |||
Навчання | Видавничо-поліграфічний інститут НТУУ «КПІ» | |||
Напрямок | ілюстрація та дизайн | |||
Сайт | behance.net/anaivan | |||
| ||||
Анна Іваненко у Вікіцитатах |
Анна Іваненко — українська художниця-ілюстраторка та дизайнерка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Анна Іваненко народилася в Києві. Після закінчення загальноосвітньої школи навчалася у видавничо-поліграфічному інституті НТУУ «КПІ» на кафедрі графіки, потім в 2015 році закінчила Британську вищу школу дизайну в Москві на курсі Віктора Меламеда. Викладає у школі «Projector» на курсі ілюстрації. Разом з художницею-ілюстраторкою Євгенією Полосіною заснувала візуальну шовкографську студію «Сері/граф», а також фестиваль ручного друку «Принт Фест_/100»[1].
Творчість[ред. | ред. код]
Анна Іваненко у своїй діяльності зосереджена на сучасній графіці, працює в різних техніках. Художниця регулярно організовує освітні події, пов'язані з вивченням технік естампу. Співпрацює з видавництвами «Книголав», «Ранок», КСД, «Pabulum», «Видавництво», «Родовід». 2017 року проілюструвала курс літературної творчості Тані Стус «Письмонавтика» («Pabulum») та «Довіряй, але перевіряй. Медіаграмотність в українському суспільстві», 2018 року — повість Аліни Штефан «Літо довжиною в ДНК» («Ранок»), а в 2020 році книжки «Історія з вузликами» Л'юїса Керрола. Також підготувала плакати для проєкту Олега Нестерова «З життя планет», постери для книгарні «Є». У ході повномасштабного російського вторгнення в Україну разом з Женею Полосіною створюють комікси, що документують події в Україні. Комікси публікують в американському журналі Hyperallergic, у канадській газеті The Globe, а також у бразильському журналі Morel[2][3][4].
Нагороди[ред. | ред. код]
- «Золото» у категорії «Комерційна ілюстрація» європейського конкурсу IJungle 2020 Illustration Awards за серію робіт для освітнього онлайн-проєкту[5].
- переможниця 56-тої Болонської виставки ілюстраторів в рамках Болонського ярмарку дитячої книги (Bologna Children's Book Fair, 2021)[6].
Посилання[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Анна Іваненко |
- Роботи художниці Анни Іваненко на сайті behance.net.
- Профайл Анни Іваненко на сайті barabooka.com.ua
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 50 сучасних українських ілюстраторів. https://platfor.ma (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ Харченко, Ольга (29 квітня 2022). «Зараз час слухати українців». Дизайнерка й ілюстраторка Анна ІВАНЕНКО – про те, як тримає свій культурно-інформаційний фронт. День (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ В ОБЛАСНІЙ БІБЛІОТЕЦІ ВЧИЛИ, ЯК ПРАВИЛЬНО ФІЛЬТРУВАТИ ПОТІК ІНФОРМАЦІЇ. Центральний (укр.). 1 листопада 2017. Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ Горлач, Поліна (10 квітня 2022). Комікс українських ілюстраторок надрукувала канадська газета The Globe and Mail. Суспільне Культура (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ УКРАЇНСЬКІ ІЛЮСТРАТОРКИ ОТРИМАЛИ ДВА «ЗОЛОТА» НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНКУРСІ. Твоє місто (укр.). 26 січня 2021. Процитовано 20 жовтня 2022.
- ↑ Дві українські ілюстраторки перемогли на виставці у Болоньї. Читомо (укр.). 21 січня 2022. Процитовано 20 жовтня 2022.