Анна Марія Гессен-Кассельська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анна Марія Гессен-Кассельська
нім. Anna Maria von Hessen-Kassel
Скульптури Анни Марії та її сина Філіпа в абатстві Санкт-Арнуаль у Саарбрюкені
графиня-консорт Нассау-Саарбрюкену та Нассау-Вайльбургу
29 березня 1602 — 21 листопада 1626
Попередник: Єлизавета Гессен-Дармштадтська
Наступник: Анна Амалія Баден-Дурлахська
 
Народження: 27 січня 1567
Кассель, Гессен, Німеччина
Смерть: 21 листопада (1 грудня) 1626 (59 років)
Нойнкірхен, Landkreis Ottweilerd, Рейнська провінція, Королівство Пруссія
Поховання: Stiftskirche St. Arnuald
Рід: Гессенський дім
Батько: Вільгельм IV (ландграф Гессен-Касселя)
Мати: Сабіна Вюртемберзька
Шлюб: Louis II of Nassau-Weilburgd
Діти: Ernest Casimir of Nassau-Weilburgd, William Louis of Nassau-Saarbrückend, John of Nassau-Idsteind і Otto of Nassau-Neuweilnaud

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Анна Марія Гессен-Кассельська (нім. Anna Maria von Hessen-Kassel; 27 січня 1567 — 21 листопада 1626) — ландграфиня Гессен-Кассельська з Гессенського дому, донька ландграфа Гессен-Касселю Вільгельма IV Мудрого та вюртемберзької принцеси Сабіни, дружина графа Нассау-Саарбрюкену та Нассау-Вайльбургу Людвіга II.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилась 27 січня 1567 року у Касселі. Стала первістком в родині Вільгельма Гессенського та його дружини Сабіни Вюртемберзької, з'явившись на світ за одинадцять місяців після їхнього весілля. Мала десятеро молодших братів і сестер, з яких четверо досягли дорослого віку.

Її дід Філіпп I помер у березні 1567 року, й четверо його синів поділили землі Гессену. Батько став ландграфом Гессен-Касселю.

Шлюб батьків вважався щасливим. Матір була відома своїм милосердям. Вона померла, коли Анні Марії було 14 років. Вільгельм більше не одружувався. Покровительствував науці та мистецтвам, розширив територію країни, заклав у 1584 році замок Вільгельмсбург у Шмалькальдені,[1] який згодом став літньою резиденцією родини, а також розширив замок у Ротенбурзі.[2]

У 22 роки Анна Марія першою зі своїх сиблінгів взяла шлюб. Її чоловіком став 24-річний граф Нассау-Вайльбурзький Людвіг, старший син правителя Вайльбургу Альбрехта. Молоді люди познайомилися під час гранд-туру Людвіга, коли той відвідував двір ландграфа Гессен-Марбургу. Заручини відбулися наприкінці 1588 року. Весілля пройшло 8 червня 1589 року в Касселі. Перший час молодята провели у Вайльбурзькому замку,[3] а у 1590 році — оселилися в Оттвайлері, разом із батьком Людвіга. У них народилося чотирнадцятеро дітей:

  • Вільгельм Людвіг (1590—1640) — граф Нассау-Саарбрюкену у 1627—1640 роках, був одруженим з Анною Амалією Баден-Дурлахською, мав дванадцятеро дітей;
  • Анна Сабіна (1591—1593) — прожила 1 рік;
  • Альбрехт (1593—1595) — прожив 2 роки;
  • Софія Амалія (1594—1612) — одружена не була, дітей не мала;
  • Георг Адольф (1595—1596) — прожив 8 місяців;
  • Філіп (1597—1621) — одруженим не був, дітей не мав;
  • Луїза Юліана (1598—1622) — одружена не була, дітей не мала;
  • Моріц (1599—1601) — прожив півтора роки;
  • Ернст Карл (1600—1604) — прожив 3 роки;
  • Марія Єлизавета (1602—1626) — дружина графа Лейнінген-Дагсбург-Гартенбургу Фрідріха X, дітей не мала;
  • Йоганн (1603—1677) — граф Нассау-Ідштайну у 1629—1677 роках, був двічі одруженим, мав численних нащадків;
  • Доротея (1605—1620) — одружена не була, дітей не мала;
  • Ернст Казимир (1607—1655) — граф Нассау-Вайльбургу у 1632—1655 роках, був одруженим з Анною Марією Зайн-Вітгенштайн-Гагенбурзькою, мав п'ятеро дітей;
  • Отто (1610—1632) — графа Нассау-Вайльбургу в Нойвайльнау, володар Кірхгайму у 1629—1632 роках, одруженим не був, дітей не мав.

Після смерті Альбрехта Нассау-Вайльбурзького у 1593 році, сини поділили його володіння. Людвіг отримав ліву частину графства Оттвайлер з містами Гомбургом, Кірхгаймом та Ларом. Втім, після смерті братів і дядька Філіпа IV, у березні 1602 року він став графом Нассау-Саарбрюкену та Нассау-Вайльбургу, а у 1605 році додав до своїх земель Нассау-Ідштайн. Правив територією більшою, ніж мали його попередники та наступники.[4]

Столицею у 1602 році став Саарбрюкен, а графською резиденцією — місцевий замок.[4][3] Анна Марія займалася допомогою бідним і заснувала придворну аптеку.[5] Її чоловік був глибоко релігійною людиною, зразковим сім'янином та відповідальним правителем, під час володарювання якого країна переживала свій розквіт.[6]

У 1626 році графиня втекла від чуми до селища Нойнкірхен, оточеного великими лісами, де був замок, зведений Йоганном IV.[7] Однак, померла там 21 листопада від даної хвороби. Була похована у монастирській церкві абатства Санкт-Арнуаль у Саарбрюкені,[8] де за її наказом була зведена гробниця для неї, її сина Філіпа й доньок Юліани та Доротеї, померлих до 1622 року.

Людвіг II пережив дружину на рік.

Генеалогія

[ред. | ред. код]
Вільгельм II
 
Анна Мекленбурзька
 
Георг Саксонський
 
Барбара Ягеллонка
 
Ульріх Вюртемберзький
 
Сабіна Баварська
 
Георг Бранденбург-Ансбахський
 
Ядвіґа Мюнстенберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп Гессенський
 
 
 
 
 
Крістіна Саксонська
 
 
 
 
 
Крістоф Вюртемберзький
 
 
 
 
 
Анна Марія Бранденбург-Ансбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Вільгельм IV
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сабіна Вюртемберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна Марія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Замок Вільгельмсбург [1] [Архівовано 22 квітня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  2. Walther Ribbeck: Wilhelm IV., Landgraf von Hessen. In: Allgemeine Deutsche Biographie. . Band 43, Duncker & Humblot, Leipzig 1898, стор. 32–39. [2] [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  3. а б Гессенські біографії. Анна Марія Гессен-Кассельська [3] [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.] (нім.)
  4. а б Hans-Walter Herrmann: Ludwig II. In: Neue Deutsche Biographie. Band 15, Duncker & Humblot, Berlin 1987, ISBN 3-428-00196-6, стор. 404. [4] [Архівовано 2 липня 2016 у Wayback Machine.] (нім.)
  5. Біографії Саарланду. Анна Марія [5] [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.] (нім.)
  6. Ernst Joachim: Ludwig II. von Nassau-Weilburg. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 19, Duncker & Humblot, Leipzig 1884, стор. 568. [6] [Архівовано 20 червня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. Два замки Нойнкірхена [7] (нім.)
  8. Монастирська церква абатства Санкт-Арнуаль [8] [Архівовано 17 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Fried Köllner: Geschichte des vormaligen Nassau-sarbrück'schen Landes und seiner Regenten, стор. 307. [9] (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]