Антоніо Караннанте
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Караннанте у складі «Наполі» в сезоні 1984/85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 23 червня 1965 (58 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поццуолі, Італія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 175 см[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 75 кг[1] | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Італія
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| 1980—1981 | «Наполі»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Антоніо Караннанте (італ. Antonio Carannante, нар. 23 червня 1965, Поццуолі) — італійський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.
Виступав, зокрема, за «Наполі», з яким став чемпіоном Італії та володарем Кубка Італії і Кубка УЄФА, а також молодіжну збірну Італії.
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
Народився 23 червня 1965 року в місті Поццуолі. Вихованець футбольної школи клубу «Наполі». За першу команду дебютував 21 березня 1982 року у матчі Серії А проти «Торіно». Починаючи з сезону 1984/85 років він став стабільно грати за першу команду, зігравши в тому сезоні 17 матчів і 20 в наступному. Через серйозну травму він повністю пропустив сезон 1986/87 років[2], в якому «Наполі» виграв свій титул чемпіона країни та Кубок Італії.
29 вересня 1987 року Караннанте був відданий в оренду до кінця сезону в «Асколі», де і забив свій перший гол в Серії А в матчі проти «Торіно». Після повернення до Неаполя постійно використовувався в сезоні 1988/89 років, в якому неаполітанці посіли друге місце в чемпіонаті і виграли Кубок УЄФА. Наприкінці сезону він був проданий «Лечче» в рамках переходу Марко Бароні в зворотному напрямку[3]. Разом із «червоно-жовтими» він зіграв у двох сезонах Серії А та в одному Серії В, де через нову травму зіграв лише 14 ігор.
У листопаді 1992 року він перейшов до «П'яченци»[4], з якою в першому ж сезоні вийшов в Серію А. У вищому дивізіоні грав на позиції лівого захисника, виходячи поперемінно з Массімо Бріоскі[5].
У 1994 році він перейшов до клубу Серії С1 «Авелліно», з якою вийшов в Серію В, вигравши плей-оф, а завершив ігрову кар'єру у команді «Нола», за яку виступав протягом сезону 1995/96 років в Серії С1. За свою кар'єру він в цілому провів 178 матчів і забив 4 голи в Серії А, 37 матчів і 1 гол у Серії В та 41 матчі і 3 голи У Серії C1.
Виступи за збірну[ред. | ред. код]
Протягом 1984—1986 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став фіналістом молодіжного чемпіонату Європи 1986 року. Всього на молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах.
Кар'єра тренера[ред. | ред. код]
Розпочав тренерську кар'єру 2002 року, коли почав працювати з юнацькими командами «Наполі»[6], а потім і з молодіжною[6].
Перед сезоном 2009/10 очолив клуб Серії D «Неаполіс»[6], але вже у вересні увійшов до тренерського штабу Еціо Кастеллуччі[7].
З серпня 2013 року став працювати з юнаками клубу «Турріс»[8], а наступного літа він перейшов до «Гладіатора» з Еччеленци[9], де був головним тренером з перервами до 2016 року[10].
Титули і досягнення[ред. | ред. код]
Чемпіон Італії (1):
Володар Кубка Італії (1):
- Володар Кубка УЄФА (1):
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Panini, ред. (2012). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 2 (1985-1986). с. 43.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Otto vittorie su otto, la squadra di Bianchi vuole anche la Coppa [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] repubblica.it
- ↑ Panini, ред. (11). Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 6 (1989-1990). с. 10.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Rosa 1992—1993 [Архівовано 4 ottobre 2012 у Wayback Machine.] storiapiacenza1919.it
- ↑ Rosa 1993—1994 [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] storiapiacenza1919.it
- ↑ а б в Neapolis panchina affidata a Carannante [Архівовано 2013-12-30 у Wayback Machine.] calcionapoletano.it
- ↑ Castellucci affianca Carannante alla guida tecnica del Mugnano [Архівовано 30 dicembre 2013 у Wayback Machine.] agenziacalcio.it
- ↑ JUNIORES- Ufficiale: l'allenatore sarà Antonio Carannante [Архівовано 2013-08-13 у Wayback Machine.] Tuttoturris.com
- ↑ Campania — Gladiator, è rivoluzione: Bruscolotti diggì e Carannante diesse [Архівовано 5 листопада 2016 у Wayback Machine.] Notiziariocalcio.com
- ↑ Gladiator, Carannante: «Meritavamo di più» [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] Corrieredellosport.it
Посилання[ред. | ред. код]
- Антоніо Караннанте на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Антоніо Караннанте на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
- Статистика виступів на сайті tuttocalciatori.net [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (італ.)
| |||||||
|
