Антонія Кострецька

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття сильно недопрацьована.
Ця стаття сильно недопрацьована (замала чи неякісно перекладена). Будь ласка, доробіть її хоч трохи, щоб прибрати це повідомлення. Якщо через 7 днів статтю не буде доопрацьовано, її вилучать. Якщо ви доробили статтю, то приберіть це повідомлення (щоби статтю не вилучили в процесі вашої роботи, встановлюйте шаблон {{Редагую}} або {{Перекладаю}}).
Це попередження залишене 09:16, 25 травня 2024 (UTC).
Тому, хто додав шаблон: необхідно написати на сторінці обговорення користувача, який створив статтю, повідомлення
{{subst:dsa|pg=Антонія Кострецька}} — ~~~~
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
Тема цієї статті може не відповідати критеріям значущості Вікіпедії для людей. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (25 травня 2024)
Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (31 травня 2024)
Без картки
Ця стаття не має шаблону-картки. Ви можете допомогти проєкту, додавши його у статтю. (25 травня 2024)
Ця стаття є автобіографією, редагується фігурантом статті або особами чи організаціями, які безпосередньо пов'язані з ним. Її вміст може суперечити правилу Вікіпедії щодо нейтральної точки зору. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (25 травня 2024)
Ця стаття не містить посилань на інші статті Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань у наявному тексті. (25 травня 2024)
Ця стаття недостатньо чи зовсім не категоризована, або категорії, до яких вона належить, не існують. Будь ласка, допоможіть додати належні категорії, аби цю статтю можна було категоризувати із суміжними сторінками. (25 травня 2024)

Антонія Цезарівна Кострецька (англ. Antonia Cezarivna Kostretska, також Antonia Haefner, нар. 1950, Львів, Львівська округа, Українська РСР, СРСР) — німецька авторка українського походження, яка публікується німецькою, українською та російською мовами. Лауреатка Інтеграційної премії Швабського Уряду Німеччини (Integrationspreis der Schwäbischen Regierung, 2012).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 26 червня 1950 року в родині робітників Віцентини Едуардівни та Цезаря Іосифовича Кострецьких. Згодом родина переїхала до Вінниці. В 1967 році закінчила Вінницьку загальноосвітню політехнічну школу.

В Україні отримала дві віщі освіти: Київський національний університет технологій та дизайну (1974) та Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (1991).

У 1997 році переїхала до Німеччини. У 2002—2007 роках навчалася в Гейдельберзькому університеті (Ruprecht-Karls-Universität Heidelberg), який закінчила зі ступенем магістра з літератури та мистецтвознавства. У 2003 році брала участь у практичному форумі Швейцарського інституту мистецтвознавства (Schweizerischen Instituts für Kunstwissenschaft, SIK) в місті Цюрих. У 2004 році відвідувала Центр перекладознавства Віденського університету (Center for Translation Studies an der Universität Wien).

2021 року захистила дисертацію на звання Доктора філософії з культурології в Українській Академії Інноваційних Технологій (Ukrainian Academy of Innovative Technologies) та була обрана її дійсним членом.

Діяльність[ред. | ред. код]

Багато років працювала інженером, економістом і викладачем в Радянському Союзі, Україні та Росії. 1981—1984 — завідувачка канцелярії Генерального консульства Міністерства закордонних справ СРСР в місті Аннаба (Annaba).

У 2002—2007 роках була ангажована як співробітниця Гейдельберзького університету (Ruprecht-Karls-Universität Heidelberg).

В Німеччині заснувала (2009) і очолювала (до 2015) Міжнародний літературний клуб (Internationaler Literaturclub), який у 2012 році був нагороджений німецькою урядовою премією (Integrationspreis der Schwäbischen Regierung).

В Німеччині проводила активну інтеграційну та просвітницьку роботу, організовувала концерти, лекції та читання.

Співпрацювала з Українським Вільним Університетом (UFU) та Генеральним Консульством України (Generalkonsulat der Ukraine) у Мюнхені, з багатьма громадянськими німецькими та українськими організаціями, з районним офісом повіту Гюнцбург (Landratsamt Landkreis Günzburg) та з районним судом повіту Гюнцбург (Landgericht Günzburg) в Баварії.

2016 року була обрана в Раду старшин міста Гюнбург (Seniorenbeirat der Stadt Günzburg).[1]

З 2015 року — пенсіонерка.

Авторка наукових публікацій, а також статей в енциклопедіях та часописах, зокрема про наступних українських митців: Юрій Герц (1931—2012), Стефан Гапак (1921—1997), Олександр Іванченко (1931—2003), Денис-Лев Іванцев (1910—2003), Іван Іванець (1893—1946), Микола Івасюк (1865—1937), Ілля Ісупов (*1971), Неллі Ісупова (*1939), Сергій Ісупов (*1963), Володимир Ісупов (*1939), Володимир Іванов-Ахметов (*1953), Йосип Іванович (2 пол. XVII ст.), Сергій Іванов (*1957), Юрій Іщенко (⃰ 1943), Мирослав Ягода (*1957), Костянтин Качанов (1904—2000), Антон Кашшай (1921—1991), Володимир Кауфман (*1957), Зіновій Кецало (1919—2010), Іван Кейван (1907/09-1992), Павло Керестей (*1962), Дмитро Кессель (1902—1995), Володимир Кабаченко (*1958) та Всеволод Кармазин-Каковський (1898—1988). Статті про цих митців були опубліковані в Енциклопедичному довіднику "Загальний художній лексикон. Образотворчі митці всіх часів і народів" (Allgemeines Künstlerlexikon. Die Bildenden Künstler aller Zeiten und Völker. De Gruyter und K. G. Saur, München-Leipzig, Bände 60-77, 2010—2012).[2][3]

Вірші Антонії Кострецької публікувалися в німецьких часописах, а також в річних збірках «Бібліотеки німецькомовних віршів» (Bibliothek deutschsprachiger Gedichte, Realis Verlag München, 2005—2010).[4]

Деякі її вірші поклали на музику композитори Ольга Магіденко[de] та Борис Коган (Boris Kogan).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

  • Martin Greif[de]. Ausgewählte Gedichte auf Deutsch und Russisch. S. 120 (Мартін Грайф. Избранные стихи на немецком и русском языках. С.120). Baier, Heidelberg 2011, ISBN 3000345272.
  • Das Wort als Schöpfer und als Waffe. Ukrainische, russische und polnische Poesie in deutscher Übersetzung [Слово як творець і зброя. Українська, російська та польська поезія в німецькому перекладі]. buchhaus.ch (нім.). Berlin: Epubli. с. 120. ISBN 978-3-759815-20-0. Процитовано 26 травня 2024.

Публікації[ред. | ред. код]

Наукові праці[ред. | ред. код]

  • Zum Manifest der futuristischen Malerei. S. 14. GRIN, München 2003, ISBN 9783638788724.
  • Die großen Sammler von Kunstwerken im 19. Jahrhundert und ihre Bedeutung. S. 19. GRIN, München 2004, ISBN 9783638788717.
  • Die Konversion in der Linguistik. S. 17. GRIN, München 2004, ISBN 9783638788731.
  • Munch 1912 im Sonderbund Cöln. S. 28. GRIN, München 2005, ISBN 9783638937849.
  • Massenmedien als Kommunikationsprozess und ihr negativer Einfluss auf die moderne Gesellschaft. S. 14. GRIN, München 2005, ISBN 9783964879431.
  • Sozialkritik am Beispiel des Hundes Bello in «Hundeherz» von Michail Bulgakow. S. 23. GRIN, München 2005, ISBN 9783964879332.
  • Weinheim in malerischen Darstellungen von Philibert de Graimberg. In: Beiträge zur Erforschung des Odenwaldes und seiner Randlandschaften. S. 26 (377—402), Illustr. 28. Hrsg. Winfried Wackerfuß, Breuberg-Neustadt 2005, ISBN 9783922903093.
  • Schillers Blick auf die Frage nach dem Schönen und der Kunst vor dem Hintergrund der Interessen seiner Zeit. S. 33. GRIN, München 2006, ISBN ISBN 9783638886901.
  • Die Väter: Narren der Uneinsichtigkeit in Gottfried Kellers «Romeo und Julia auf dem Dorfe». S. 28. GRIN, München 2008, ISBN 9783638937863, ISBN 9783638886918.
  • Der künstliche Mensch (нім.). S. 113. AVM, München: Bundesamt für magische Wesen. 2011. ISBN 978-3-86924-083-1. Процитовано 26 травня 2024.

Лірика[ред. | ред. код]

  • Liebe, Glaube, Hoffnung. Lyrik. S. 50, Illustr. 25. Baier Digitalbuch, Heidelberg 2006, ISBN 3-9810122-6-7.

Публікації про Україну та українців[ред. | ред. код]

  • Terra incognita. Ukraine, Ukrainer und Ukrainisch. Eine enzyklopädische Sammlung. S. 400 (Невідома земля. Україна, українці та українська мова. Енциклопедичний збірник. С. 400). GRIN, München 2018, ISBN 978-3668601918.
  • Tausendjährige Ukraine: Wer? Was? Wo? Wann? S. 612 (Тисячолітня Україна: Хто? Що? Де? Коли? С. 612) Epubli, Berlin 2024, ISBN 978-3-758493-03-4.[5]
  • Nikolai Iwanowitsch Pirogow (1810—1881). Wegbereiter der modernen Medizin. S. 352 (Микола Іванович Пирогов. Піонер сучасної медицини. С. 352). Epubli, Berlin 2024, ISBN 978-3-759816-47-4.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Jakob, Rebekka. Sie wollen die Senioren der Stadt vertreten. Augsburger Allgemeine (нім.). Процитовано 26 травня 2024.
  2. ↑ Search results. De Gruyter (англ.). Процитовано 26 травня 2024.
  3. ↑ Kostretska, Antonia (2021, Bände 60-77). Search results. https://www.degruyter.com/database/akl/search?query=%28%28Kostretska%29%29&keywordTypesAndValues=&matchAnyTerm=false (нім.). De Gruyter und K. G. Saur, München-Leipzig. Процитовано 26 травня 2024.
  4. ↑ Bibliothek deutschsprachiger Gedichte. gedichte-bibliothek.de. Процитовано 26 травня 2024.
  5. ↑ Kostretska, Antonia (26. März 2024). https://www.amazon.de/Tausendj%C3%A4hrige-Ukraine-Wer-Was-Wann/dp/3758493072. portal.dnb.de (нім.). Epubli Verlag. Процитовано 26 травня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонія_Кострецька&oldid=42682642