Антропопатизм
Антропопати́зм (від грец. ανθροπος — «людина», грец. πάθος — «пристрасть, потяг») — природна схильність людини «олюднювати» природу, тобто вбачати в ній людські властивості й здібності. Термін в такому значені запропонований німецьким вченим-зоологом Францом Шульце[de]. Антропопатизм вважають характерною рисою релігійного світогляду. Проте, антропопатизм існував і до виникнення релігії, не містить уявлення про надприродне, його разом з аніматизмом розглядають як початковий та найпростіший спосіб цілісного сприйняття й тлумачення явищ та зв'язків довкілля.[1]
Антропопатизм передбачає, що емоції, почуття, афекти притаманні й іншим живим істотам (у гілозоїзмі — навіть неорганічній матерії); наділення природи, світу речей і явищ властивостями людської психіки[2].
Антропопатизм притаманний всім персонажам старих і нових релігій, сучасні богослови докладають зусиль, щоб звільнити образ бога від антропопатичних рис. Антропопатизм закладено в основному теологічному твердженні про бога як особисту істоту.[3]
Історія[ред. | ред. код]
Вперше термін «антропопатизм» вжив у своїх творах пуританський теолог Дж. Овен, в значенні «наділення бога людськими почуттями».
Л. Фейєрбах використовував цей термін для позначення перенесення притаманних людині афектів на те, що перебуває поза її свідомістю (у праці «Сутність християнства», 1841 року).
Філософ і соціолог П. Лавров використовував це поняття для «наділення тварин, рослин, світил, стихій тощо людськими здатностями відчувати, страждати, гніватись та насолоджуватись» (у праці «Антропоморфізм і антропопатизм», 1862 року).
Антропопатизм визнають етапом у розвитку архаїчної свідомості, який передує анімізму. По суті, він є варіантом персоніфікації. Від антропопатизму слід відрізняти антропоморфізм.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Антропопатизм // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 14.
- ↑ а б О. В. Сарапін. Антропопатизм // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- ↑ Антропопатизм // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
Джерела та Література[ред. | ред. код]
- О. В. Сарапін. Антропопатизм // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Антропопатизм // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 14.
- Антропопатизм // Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974. — С. 59.
- Антропопатизм // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- Лавров П. Л. Антропоморфизм и антропопатизм // О религии. — Москва: Мысль. — 1989. — С. 108–113.
- Антропоморфизм и антропопатизм // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона. — 1908—1913. (рос. дореф.)(рос.)